Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Стародуба О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року

у справі № 826/17560/14

за позовом Державного агентства земельних ресурсів України

до Державної виконавчої служби України

про визнання протиправними дій та скасування постанови,-

Державне агентство земельних ресурсів України звернулось до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просило:

- визнати протиправними дії ДВС України при винесенні постанови від 31 жовтня 2014 року ВП №41367334 про накладення штрафу в розмірі 680 грн. за невиконання без поважних причин рішення про поновлення на роботі;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кеди М.В від 31 жовтня 2014 року ВП № 41367334 про накладення штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання без поважних причин рішення про поновлення на роботі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі Державне агентство земельних ресурсів України посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебував виконавчий лист від 09 жовтня 2012 року у справі № 2а-6379/12/2670, виданий Окружним адміністративним судом м. Києва про зобов'язання Державного комітету України із земельних ресурсів поновити ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов'язки начальника управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області з 23 січня 2008 року.

26 грудня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено боржнику негайно виконати рішення суду та надати до відділу примусового виконання рішень ДВС України документи, що підтверджують виконання. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано сторонам виконавчого провадження.

У строк встановлений державним виконавцем, рішення суду боржником не виконано, дій спрямованих на його виконання боржником не вчинено.

У зв'язку із невиконанням боржником рішення суду, 08 грудня 2014 року на адресу Державного комітету України із земельних ресурсів надіслано вимогу державного виконавця щодо необхідності вчинення боржником дій щодо негайного виконання вказаного рішення суду, про що невідкладно повідомити державного виконавця.

Постановою від 31 жовтня 2014 року № 41367334 за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 680 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 6 цього Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами частиною 1 статті 11 Законом України "Про виконавче провадження" зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1 частини 3 статті Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) ); накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пунктом 1 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно частини 1 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, обов'язковою умовою, яка надає державному виконавцю право накладати на боржника штраф є невиконання без поважних причин рішення.

Ухвалою від 10 червня 2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва, заяву Державного агентства земельних ресурсів України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 2а-6379/12/2670 задоволено та змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2012 року у справі № 2а-6379/12/2670 шляхом зобов'язання Держземагентства України видати наказ про прийняття ОСОБА_2 на роботу в органи Держземагентства шляхом переведення на посаду з урахуванням його фаху, особистих навиків, кваліфікації та результатів роботи.

В подальшому, позивач звернувся із заявою від 02 жовтня 2014 року № 117 до Окружного адміністративного суду м. Києва про роз'яснення рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року відмовлено Державному агентству земельних ресурсів України у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення від 13 травня 2008 року.

На підставі зазначеного старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Кедою М.В. за результатами розгляду виконавчого листа № 2а-6379/12/2670, виданого 11 листопада 2013 року Окружним адміністративним судом м. Києва, винесено постанову про накладення штрафу від 31 жовтня 2014 року № 41367334 у розмірі 680 грн.

Згідно постанови про накладення штрафу від 31 жовтня 2014 року № 41367334, за невиконання рішення суду накладено на боржника штраф в порядку статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки 25 вересня 2014 року на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця, у відповідь на яку, від боржника отримано лист від 13 жовтня 2014 року № 6-28-0.17-12090/2-14, з якого вбачається, що рішення суду не виконано.

Таким чином, боржник не вчинив протягом тривалого періоду жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, хоча постанова про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем 02 січня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, щодо правомірності дій відповідача в частині прийняття постанови про накладення штрафу від 31 жовтня 2014 року № 41367334, згідно якої на боржника - Державне агентство земельних ресурсів України, накладено штраф у розмірі 680 грн.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .