Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року

у справі № 539/3746/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області

про визнання незаконним рішення щодо відмови в переведенні на пенсію по втраті годувальника, -

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до УПФУ в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати перевести її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, як дружині померлого, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (1210-2011-п) "Про підвищення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 21 вересня 2015 року.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 22 грудня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, який приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і мав статус ліквідатора аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Згідно постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня 2012 року у справі № 1618/2а-1860/12 ОСОБА_1 призначено дострокову пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 5 років, як дружині померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

21 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до УПФ України в м. Лубни та Лубенському районі із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Відповідач, рішенням від 24 вересня 2015 року № 409 відмовив ОСОБА_1 в переведенні її з одного виду пенсії на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) з підстав, що у позивача на момент звернення із заявою відсутній необхідний вік встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дійшов висновку, що дії відповідача є неправомірними, оскільки судовим рішенням підтверджено право позивача на отримання дострокової пенсії за віком.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника регулюється спеціальним Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , а надання позивачу статусу пенсіонера і відповідно виплати пенсії за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) не дає права на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачене право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні, у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Нормами частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Непрацездатними членами сім'ї, відповідно до частини 2 статті 36 цього Закону вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Тобто, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) чітко встановлено, що чоловік (дружина) вважається непрацездатним членом сім'ї, якщо така особа є інвалідом або досягла пенсійного віку, а позивач не є інвалідом, не досягла пенсійного віку встановленого статті 26 цього Закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для переведення позивача із пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, як дружині померлого учасника (інваліда другої групи) ліквідації аварії на ЧАЕС.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .