Постанова

28 вересня 2020 року

м. Київ

Провадження № 51-2973 ск 19

Суддя Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Іваненко І.В., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2003 року та ухвалу Верховного Суду України від 30 березня 2004 року,

встановив:

Вироком Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2003 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 129, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 152, ч. 4 ст. 152, п. 10 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Ухвалою Верховного Суду України від 30 березня 2004 року касаційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2003 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про перевірку зазначених судових рішень в касаційному порядку, просить їх скасувати та направити кримінальне провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 383 КПК України 1960 року (в редакції Закону України від 12.07.2001 р. № 2670-III (2670-14) ) у касаційному порядку можуть бути перевірені: 1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; 2) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку. У касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки та постанови районного (міського), міжрайонного (окружного) судів, військових судів гарнізонів, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків та постанов.

Як убачається з поданої касаційної скарги, вирок Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2003 року щодо ОСОБА_1 вже переглядався в касаційному порядку за касаційною скаргою засудженого, й ухвалою Верховного Суду України від 30 березня 2004 року був залишений без зміни, а повторний перегляд судового рішення в касаційному порядку за касаційною скаргою однієї особи КПК України 1960 (1001-05) року не передбачає.

Що стосується ухвали Верховного Суду України від 30 березня 2004 року, то зазначене рішення суду касаційної інстанції не відноситься до переліку судових рішень, визначених ст. 383 КПК України 1960 року, яке може бути перевірене в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року (в редакції Закону України від 12.07.2001 р. № 2670-III (2670-14) ), справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статті 350, частини другої статті 383, статті 384, частини другої статті 386, частини першої статті 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 383, 388 КПК України 1960 року (в редакції Закону України від 12.07.2001 р. № 2670-III (2670-14) ), пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (1001-05) 2012 року, Суд

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_1 у витребуванні матеріалів кримінальної справи щодо нього для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Іваненко