355/3800/16-к Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння під час сварки, що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків - 17.09.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Медвідя О. П., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110100000542, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ї.

Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_2 засуджено за те, що він, ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 22 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, під час словесного конфлікту з вітчимом ОСОБА_3, на ґрунті неприязних відносин, реалізуючи свій умисел на вчинення вбивства останнього, перебуваючи в приміщенні кухні, схопив кухонний ніж та завдав ним чотири удари потерпілому ОСОБА_3, внаслідок чого приблизно о 23:30 год останній помер від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням органів грудної та черевної порожнини, яке призвело до розвитку крововтрати та тампонади серця.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Медвідь О. П. просить скасувати судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та закрити кримінальне провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпаністю можливостей отримання таких доказів в суді. Зазначає, що під час розгляду справи не було досліджено всіх належних, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували його винуватість, оскільки всі докази винуватості ОСОБА_2 є недопустимими. Стверджує, що огляд житла проведено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України. Крім того, стверджує що неправильно вирішено цивільний позов.

Під час касаційного розгляду захисник Медвідь О. П. підтримав подану ним касаційну скаргу та зазначив про підстави для її задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор вважала, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника Медвідя О. П. відсутні, а тому вона не підлягає задоволенню.

Потерпіла під час касаційного розгляду підтримала позицію прокурора та вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Згідно з вимогами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконання, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Зі змісту судових рішень убачається, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, доведено об`єктивними доказами, які зібрані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, досліджені в судовому засіданні, є допустимими.

Зокрема, суд першої інстанції дослідив: показання ОСОБА_2, який вину не визнавав та зазначав про відсутність умислу на вбивство ОСОБА_3, оскільки він не перебував в приміщенні квартири коли все відбулось, а прийшов пізніше; показання потерпілої ОСОБА_1, яка повідомила, що їй зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що її батько ОСОБА_3 помер, у зв`язку із завданням її сином - ОСОБА_2 ножових поранень; показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ; даними протоколу огляду місця події від 10 березня 2016 року; даними висновків судово-медичних експертиз № 63 від 28 квітня 2016 року, № 6-01/358 від 20 квітня 2016 року, №6-01/357 від 21 квітня 2016 року, № 61-мк від 26 квітня 2016 року; даними постанови про визнання вилучених речей речовими доказами від 10 березня 2016 року; даними протоколу проведення слідчого експерименту від 12 березня 2016 року та відеозаписом; даними висновку судово-психіатричної експертизи № 161 від 20 квітня 2016 року.

У вироку суд першої інстанції проаналізував і дав належну оцінку всім зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності.

Належно оцінивши зібрані у справі та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 саме в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_3, правильно кваліфікувавши його дії за ч. 1 ст. 115 КК України. Критичну оцінку окремих доказів належним чином вмотивовано.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку, апеляційним судом ретельно перевірені доводи апеляційних скарг, зокрема захисника Медвідя О. П., які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, та прийнято рішення про їх безпідставність, з наведенням докладних підстав в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника Медвідя О. П. про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій про недопустимість визнання доказами протоколів огляду місця події, то Суд вважає їх безпідставними.

Виходячи зі змістуст. 233 КПК України, право проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою (проведення в ньому огляду) під час кримінального провадження може виникати без постановлення ухвали слідчого судді лише на підставі добровільної згоди особи, яка ними володіє, що свідчить про те, що надання цією особою згоди на проведення слідчої дії не потребує наступного судового контролю (звернення постфактум з клопотанням до слідчого судді).

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2, яка є власником житла, надала дозвіл на проникнення до житла, що підтверджено було під час судового засідання в суді першої інстанції.

Отже, при проведенні огляду місця події, слідчим було вжито всіх належних заходів для дотримання конституційних норм про недоторканність житла чи іншого володіння особи, а тому порушень вимог кримінального процесуального закону, на які є посилання в касаційних скаргах, не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставною для скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, необхідних для правової оцінки дій засудженого та які відповідно до ст. 91 КПКУкраїни, входять до предмету доказування, а отже, апеляційний суд постановив законне, мотивоване та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України.

На переконання колегії суддів, призначене засудженому ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є співмірним протиправниму діянню, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Доводи касаційної скарги захисника про, на його думку, великий розмір стягнення моральної шкоди з засудженого на користь потерпілої, оскільки остання не підтримувала зв`язки з загиблим батьком, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій цивільний позов потерпілої вирішений відповідно до вимог законодавства, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням наведеного, Суд погоджується з висновками викладеними у рішенні суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга захисника Медвідя О. П. задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Медвідя О. П.- без задоволення.