569/713/18 Про згвалтування та замах на умисне вбивство, скоєне з метою приховати злочин - 16.09.2020 Прийняття

За вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 15, пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 115 КК до позбавлення волі на строк 10 років, за ч. 1 ст. 152 КК - до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК шляхом повного складання покарань, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 4078,70 грн та моральну шкоду - 446 760 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Фактичні обставини справи, встановлені за вироком суду:

19 вересня 2017 року в період часу з 2:38 до 2:45 ОСОБА_1, перебуваючи на законних підставах у квартирі АДРЕСА_2, у якій винаймав одну з кімнат, діючи умисно, з умислом на вбивство ОСОБА_3, поєднане з її зґвалтуванням, яка також проживала на законних підставах за вищевказаною адресою в іншій кімнаті, з метою втамування своєї злоби та отримання задоволення від заподіяння болю іншій особі, попередньо спланувавши свої дії, зокрема щодо знарядь і способу заподіяння смерті, зайшов у кімнату, в якій проживала ОСОБА_3, та в той момент, коли вона спала, здійснив на неї напад. У ході нападу ОСОБА_1 здійснював неодноразові враження електрострумом електрошокера по тілу ОСОБА_3, у результаті чого заподіяв їй тілесні ушкодження у виді опіків на шиї зліва та справа, на підборідді, на долонній поверхні нігтьової фаланги четвертого пальця правої кисті, що відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, до того часу, поки остання не втратила свідомості. Відразу після цього ОСОБА_1, маючи умисел на задоволення своєї статевої пристрасті, для реалізації якого він продовжував умисно застосовувати фізичне насильство до ОСОБА_3, що виразилось у заподіянні їй тілесних ушкоджень руками в обличчя та в утриманні за плечі і передпліччя, у результаті чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливу у правій та лівій навколоочних ділянках із садном на його фоні у внутрішньому куті ока, крововиливу на тильній поверхні першого пальця правої кисті, на лівій гомілці, на лівому плечовому суглобі, на лівому плечі, на лівому передпліччі, на правому плечовому суглобі, на правому плечі, на правому колінному суглобі, численних множинних петихіальних крововиливів на лівому передпліччі, ножем розрізав її нижню білизну та всупереч волі потерпілої вступив із нею у природні статеві зносини.

Після зґвалтування ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію свого єдиного умислу спрямованого на заподіяння смерті ОСОБА_3 і досягнення садистської мети, завдав останній численних ударів ножем у ділянку живота, рук та ніг, у результаті чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді різаних ран на долонній поверхні лівої кисті в проекції першої п`ясткової кістки, у правій здухвинній ділянці, на правому стегні, у ділянці лівого колінного суглоба, на лівій гомілці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я, а також здійснив здавлення обома руками її шиї, що загрожувало її життю в момент заподіяння і внаслідок чого вона втрачала свідомість та не подавала ознак життя, в результаті чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді крововиливу із садном на його фоні в підщелепній ділянці справа, крововиливів на боковій поверхні шиї справа, садна на передній поверхні шиї справа, які є легкими тілесними ушкодженнями.

Одразу після цього, продовжуючи свої дії, ОСОБА_1, маючи конкретне уявлення про спосіб реалізації свого заздалегідь визначеного умислу щодо позбавлення життя ОСОБА_3, а саме створення умов для вибуху газу у квартирі, усвідомлюючи його реальну небезпеку для життя інших людей, бажаючи настання смерті потерпілої і свідомо припускаючи настання смерті інших людей у будинку, відкрив камфори та духовку газової плити на кухні, з яких почав іти газ, та пішов з квартири, зачинивши за собою із зовнішньої сторони замок вхідних дверей і залишивши ключ у замку.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак смерть ОСОБА_3 не настала з причин, що не залежали від його волі, оскільки їй вдалося, відчинивши замок вхідних дверей, вийти із квартири та звернутися за допомогою до сусідів, які спільно з нею вимкнули газову плиту і таким чином запобігли розповсюдженню та вибуху газу, чим попередили вбивство ОСОБА_3, заплановане способом, небезпечним для життя багатьох осіб.

Рівненський апеляційний суд ухвалою від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу захисника Паламарчука О.В. залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі та змінах до неї захисник просить скасувати вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 серпня 2019 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вважає, що рішення судів прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які перешкодили постановити законні та обґрунтовані судові рішення.

Посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на невідповідність доказів, покладених в основу обвинувачення, критеріям допустимості і належності.

Істотними порушеннями та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, на думку захисника, є те, що судами не дано належної оцінки доказам у кримінальному провадженні та не доведено винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 152.

Зокрема, захисник зазначає, що:

- ухвалюючи вирок, місцевий суд усупереч вимогам ст. 94 КПК взяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_3 безпідставно, оскільки вони не узгоджуються з іншими письмовими матеріалами кримінального провадження. Оцінки показанням потерпілої, свідків та іншим матеріалам кримінального провадження з точки зору належності, допустимості та достовірності у вироку суду не надано;

- у діях ОСОБА_1 відсутній склад та подія кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК, оскільки висновки суду щодо обставин вказаного кримінального правопорушення ґрунтуються лише на показаннях потерпілої ОСОБА_3 ;

- місцевий суд безпідставно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 115 КК, адже достовірності показань потерпілої, свідків та письмових матеріалів кримінального провадження, які взято до уваги на підтвердження винуватості ОСОБА_1, суд не перевірив, чим порушив приписи статей 9, 94, 237 КПК.;

- суд безпідставно, порушуючи приписи ст. 337 КПК, не змінив правової кваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 15, пунктів 5, 10 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 125 КК;

- під час вирішення цивільного позову потерпілої суд першої інстанції не дотримався приписів ст. 128 КПК та ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України, безпідставно прийняв заяву потерпілої про збільшення позовних вимог;

- у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про створення групи слідчих, де було би зазначено, хто є старшим цієї групи, а хто - слідчі, уповноважені на проведення досудового розслідування. У зв`язку з цим на думку захисту внаслідок цього, досудове розслідування проведено неналежною особою, яка отримувала докази та закінчила досудове розслідування;

- зазначенні вище порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, чим порушено вимоги статей 412, 417, 419 КПК;

- апеляційний суд не дотримався вимог ст. 405 КПК, оскільки не надав захиснику та ОСОБА_1 можливості висловити доводи викладені в апеляційній скарзі.

Від представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Лук`янової М.Л., до суду касаційної інстанції надійшли заперечення, в яких вона просить рішення судів щодо ОСОБА_1 залишити без зміни. Вважає, що рішення у справі є обґрунтованими та належно вмотивованими, а касаційна скарга захисника Паламарчука О.В. не містить доводів, які вказують на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень, у зв`язку з чим вона підлягає відхиленню.

Потерпілу ОСОБА_3 було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вона не з`явилася. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин її неприбуття до Суду від неї не надходило. Представник потерпілої Лук`янова М.Л. під час касаційного розгляду повідомила про те, що потерпіла просила проводити розгляд за її відсутності.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Паламарчук О.В. підтримав наведені в касаційній скарзі доводи та просив задовольнити її.

Засуджений ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, та просив задовольнити скаргу.

Представник потерпілої адвокат Лук`янова М.Л. категорично заперечувала проти касаційної скарги захисника Паламарчука О.В., просила відхилити її, а рішення судів у цьому кримінальному провадженні залишити без зміни. Підтримала в повному обсязі свої письмові заперечення на касаційну скаргу захисника.

Прокурор Костюк О.С. у судовому засіданні не підтримав касаційну скаргу, вважав, що доводи у ній є необґрунтованими, апеляційний суд у повному обсязі перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, та надав на них вичерпні відповіді. Просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника Паламарчука О.В., а рішення судів залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого ОСОБА_1, представника потерпілої, прокурора та перевіривши доводи, зазначені у касаційній скарзі зі змінами, заперечення на неї і матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника Паламарчука О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірність фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дослідив надані стороною обвинувачення докази, доводи засудженого та сторони захисту і дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення доведено допустимими, належними та достатніми доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 152 КК.

Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу захисника Паламарчука О.В. на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи та прийняв вмотивоване рішення про обґрунтованість вироку суду першої інстанції в частині доведення винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а тому доводи захисту про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону під час розгляду справи є безпідставними.

Спростовуючи доводи сторони захисту, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_1 .

Погоджуючись із висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 152 КК, доведено сукупністю показань свідків та потерпілої, які повністю узгоджуються між собою та підтверджуються письмовими доказами.

Як показала потерпіла ОСОБА_3, 19 вересня 2017 року, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, після того як лягла спати, приблизно о 00:18 вона прокинулась від того, що двері її кімнати відчинились. ОСОБА_1, який був мешканцем іншої кімнати зазначеної вище квартири, накинувся на неї та вдарив її струмом шокера, почав давити шию і поряд із сонною артерією завдавав ударів струмом шокера. Будучи притомною вона бачила, як ОСОБА_1 ножем розрізав піжамні шорти і труси, кричати вона не могла, оскільки втрачала свідомість. Прийшовши до тями, вона побачила, як ОСОБА_1 перебував на ній і відбувався статевий акт. Вона його відштовхнула, і ОСОБА_1 почав завдавати їй тілесні ушкодження ножем шляхом порізів ніг та під коліном і намагався душити, після цього вона втратила свідомість. Прийшовши до тями, відповзла до вікна, а ОСОБА_1 пригрозив їй та повідомив, щоб нікому нічого не казала. ОСОБА_1, який був одягнений і тримав ніж та рюкзак, зайшов на кухню, а потім пішов із квартири, закривши двері. Потім вона відчула запах газу, виповзла у загальний коридор будинку та почала стукати у двері сусідів, які викликали поліцію і швидку допомогу.

Показання потерпілої в повному обсязі узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, зокрема щодо спільного проживання в різних кімнатах ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3, які винаймали окремо кімнати у квартирі АДРЕСА_2, щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_3, запаху газу та шокера у квартирі. Також вказані свідки, які надавали їй допомогу і вживали заходів щодо перекриття газу у квартирі, підтвердили, що зі слів потерпілої, тілесні ушкодження та зґвалтування вчинив саме ОСОБА_1 .

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_9 - лікаря-гінеколога у Рівненській обласній клінічній лікарні - під час проведення огляду потерпілої ОСОБА_3 на її тілі були виявлені численні ножові поранення, зокрема різані рани передньої черевної порожнини і стегна, крововиливи в очі.

Наявність тілесних ушкоджень у потерпілої також підтверджена висновоком судово-медичної експертизи №875 від 06 листопада 2017 року, згідно якого у потерпілої зафіксовані групи тілесних ушкоджень: різані рани на долонній поверхні лівої кисті в проекції першої п`ясткової кістки, в правій здухвинній ділянці, на правому стегні, в ділянці лівого колінного суглобу, на лівій гомілці, які виникли від дії колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа чи інший колючо-ріжучий предмет, опікові поверхні на шиї зліва та справа, на підборідді І-ІІАБ ст. 0,01% поверхні тіла, на долонній поверхні нігтьової фаланги четвертого пальця правої кисті, які виникли від дії електроструму, яким міг бути електрошокер, які в своїй сукупності відносяться до легких з короткочасним розладом здоров`я та крововилив в правій навколоочній ділянці з садном на його фоні у внутрішньому куті правого ока та крововилив в склеру, крововилив в лівій навколоочній ділянці з крововиливом в склеру, крововилив з садном на -його фоні в підщелепній ділянці справа на тильній поверхні першого пальця правої кисті, на лівій гомілці, крововиливи на боковій поверхні шиї справа, на лівому плечовому суглобі, на лівому плечі, на лівому передпліччі, на правому плечовому суглобі, на правому плечі, на лівого стегна, на правому колінному суглобі, на шкірі великої статевої губи зліва, множинні петихіальні крововиливи на лівому передпліччі, садно на передній поверхні шиї справа, які виникли від дії тупого(их) предмету(ів), яким могла бути рука, нога чи інші тупі предмети, як кожне окремо, так і у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, крім того тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на внутрішній поверхні верхньої та середньої третини лівого стегна, на шкірі великої статевої губи зліва можуть свідчити про спробу здійснення насильницького статевого акту (т. 2, а.с. 3-6);

Відповідно до висновку судово - психіатричної експертизи № 181 від 13 грудня 2017 року ОСОБА_1 психічною хворобою не страждає, виявляє емоційно - нестійкий стан особистості, межовий тип, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим та іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосуванню примусових заходів медичного характеру не потребує. На момент інкримінованих обвинуваченому дій у стані фізіологічного афекту він не перебував, а також не перебував в іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність.

Аналіз матеріалів кримінального провадження та результатів експертного обстеження вказує на те, що ОСОБА_1 страждає на розлад особистості. Його поведінка з виразною потребою гострих відчуттів набула форми загрозливої для оточуючих, що простежується з досліджуваної ситуації. Епізодичне та імпульсивне відчуття агресії не лише до оточуючих, але і до себе проявилось епізодами вбивства тварин та нанесення собі ушкоджень тіла.

Іншими словами, вчинені ОСОБА_1 злочини не обумовлювались його психічними розладами, тому, що він є психічно здоровий, а його дії були викликані потребою вчинити вбивство для отримання психічного задоволення. (т 2, а.с. 56-61).

Колегія суддів звертає увагу на те, що об`єктивних доказів для підтвердження показань ОСОБА_1, який не визнав умисного характеру своїх злочинних дій, та спростування показань потерпілої і свідків матеріали кримінального провадження не містять.

На умисний характер злочинних дій ОСОБА_1 також вказує протокол огляду речей і документів від 08 листопада 2017 року, вилучених за місцем проживання засудженого ОСОБА_1 (а саме системного блока "LG Delux", ноутбука "Paskand Bell", блокнота, студентського квитка ОСОБА_1 ), згідно з яким встановлено перегляд ОСОБА_1 сайтів у мережі "Інтернет" за назвами: "взрыв газа на кухне в замедленной сьемке", "взрыв балона с газом в квартире", "взрыв на кухне"; коричневий блокнот (записник), в якому наявні записи, датовані 19 вересня 2017 року: 02:11 "я рішився на це, Мені набридло життя, Я попаду в історію однозначно, шокер підзарядився і налечу на неї", 02:35 "ну все, я пішов по першу жертву" (Т. 1, а.с. 46-54);

Цей вказаний протокол був складений відповідно до ст. 237 КПК, а доводи захисту про відсутність у ході цього огляду понятих, не є прийнятними, адже обов`язкової присутності понятих при вказаних діях закон не вимагає.

Не є обґрунтованими доводи сторони захисту, що, ухвалюючи вирок, місцевий суд безпідставно взяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_3, оскільки вони не узгоджуються з іншими письмовими матеріалами кримінального провадження, чим не дотримався вимог ст. 94 КПК.

Слушним у цій частині є висновок апеляційного суду, який, перевіривши рішення місцевого суду, вказав, що оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дають підстави для обґрунтованого висновку про вчинення обвинуваченим інкримінованих злочинів.

Зокрема апеляційний суд вказав, що показання свідків та потерпілої в сукупності з іншими (записи щоденника обвинуваченого ОСОБА_1, історія пошуку на його комп`ютері про здійснення вибуху газу в побутових умовах, зокрема на кухні) доводять ту обставину, що такий спосіб вбивства був застосований ОСОБА_1 і вчинений ним умисно. Нереалізовані наслідки замаху на вбивство у такий спосіб відбулися внаслідок обставин, які від ОСОБА_1 не залежали.

Колегія суддів звертає увагу, що посилання захисту на наявні розбіжності показань потерпілої та письмових матеріалів кримінального провадження не мають істотного характеру і не спростовують відсутності в діях ОСОБА_1 складів інкримінованих злочинних дій.

Показання потерпілої, свідків та письмові матеріали кримінального провадження в повному обсязі відтворюють події 19 вересня 2017 року, вказані докази детально викладені та проаналізовані у вироку місцевого суду й узгоджуються між собою.

Посилання сторони захисту на відсутність у матеріалах кримінального провадження постанов про призначення групи слідчих, до складу якої входив би слідчий, який закінчив досудове розслідування, є необґрунтованими, оскільки чинний КПК (4651-17) не передбачає обов`язковості окремого процесуального документу в цьому випадку. Крім того, матеріали кримінального провадження містять доручення керівника слідчого органу про проведення досудового розслідування слідчим Овсійчуком І.М. та Сєрих О.В. у кримінальному провадженні № 12017180010006257 від 19 вересня 2017 року за ч. 1 ст. 152 КК, до якого приєднано матеріали кримінального провадження № 12018180010000270 від 11 січня 2018 року за ч. 2 ст. 15, пунктами 5, 10 ст. 115 КК, а також витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19 вересня 2017 року, 11 січня та 19 листопада 2018 року (т.1, а.с. 1-6; т. 2, а.с., 101).

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, цивільний позов потерпілої та заяву про забезпечення позову було подано до суду 22 січня 2018 року. У підготовчому судовому засіданні місцевого суду від 23 січня 2018 року було вирішено питання про долучення до матеріалів кримінального провадження цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4078,70 грн та моральної шкоди, розмір якої буде визначено потерпілою згодом, а також задоволено клопотання потерпілої про забезпечення цивільного позову, вручено копії цивільного позову учасникам кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного Верховний Суд дійшов до висновку, що порушень вимог ст. 128 КПК під час звернення потерпілої з цивільним позовом не було, оскільки його було заявлено до початку судового розгляду. Доводи захисника про безпідставне збільшення позовних вимог потерпілої в частині моральної шкоди під час розгляду справи по суті шляхом прийняття заяви про збільшення позовних вимог на відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на вимогах закону, адже КПК (4651-17) не обмежує потерпілого у зміні цивільного позову, у тому числі й збільшенні його розміру.

Вирішуючи питання щодо задоволення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, місцевий суд врахував аргументовані доводи потерпілої про тривалість, характер та обсяг душевних страждань, стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її житті і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд обґрунтовано стягнув на користь потерпілої ОСОБА_3 446 760 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки саме такий розмір був належним чином обґрунтований з боку потерпілої з урахуванням її моральних страждань, принципу розумності та справедливості.

Не є обґрунтованими доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 405 КПК, не надавши можливості висловити доводи захиснику та засудженому ОСОБА_1 . Так, згідно з аудіозаписом перебігу судового засідання цей суд 20 лютого 2020 року забезпечив захиснику та засудженому їх право висловити свою позицію з приводу апеляційної скарги і поставити запитання іншим сторонам процесу та запропонував не коментувати відповіді та позицію сторін під час запитань.

Решта доводів у касаційній скарзі захисника є необґрунтованими, не містять посилань на істотні порушення вимог КПК (4651-17) , які є безумовними підставами для скасування судових рішень, та фактично зводяться до оспорювання фактичних обставин у справі, достовірності того чи іншого доказу, неповноти судового розгляду, що на підставі ст. 433 КПК не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, і у визначеному ст. 405 цього Кодексу порядку переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Паламарчука О.В. на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.

При цьому порушень процесуального порядку дослідження та оцінки доказів, зазначених місцевим судом у вироку, апеляційний суд не встановив, а стосовно доводів сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі, навів відповідні мотиви їх необґрунтованості, з чим погоджується й колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би впливали на обґрунтованість судових рішень у цьому кримінальному провадженні, судами першої та апеляційної інстанцій допущено не було. Крім цього, перевіркою кримінального провадження не встановлено підстав для скасування судових рішень, про що йдеться у касаційній скарзі захисника та змінах до неї.