642/4723/18 Про напад на потерпілого з метою заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого (розбій), скоєне за попередньою змовою двома особами - 15.09.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Крестище Красноградського району

Харківської області, який мешкає за адресою:

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та мешканця

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України;

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, засуджено:

- ОСОБА_2 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з конфіскацією ј частини належного йому на праві власності майна;

- на підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом приєднання невідбутого покарання за вироком Красноградського районного суду Харківської області від 12 лютого 2015 року ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці з конфіскацією ј частини належного йому на праві власності майна;

- ОСОБА_1 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з конфіскацією ј частини належного йому на праві власності майна;

- на підставі статей 71, 72 КК України шляхом приєднання невідбутого покарання за вироком Золочівського районного суду Харківської області від 15 лютого 2018 року ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць 1 день з конфіскацією ј частини належного йому на праві власності майна.

За вироком суду ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнано винуватими в тому, що вони за попередньою змовою між собою 20 липня 2018 року приблизно о 23.30, перебуваючи у вагоні електрички сполученням "Харків-Лозова" на платформі № 5 Південного вокзалу на вул. Привокзальній, 1 у м. Харкові, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_3, поєднаний із насильством, небезпечним для його життя та здоров`я, спричинивши потерпілому тілесних ушкоджень легкого та середнього ступеню тяжкості й заволодівши його майном на загальну суму 950 грн.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м`якості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з призначеним ОСОБА_2 і ОСОБА_1 судом першої інстанції покаранням, не врахував ступеню тяжкості вчиненого злочину та даних про особи обвинувачених, зокрема того, що вони вчинили тяжкий злочин, неодноразово притягувались до кримінальної відповідальності, що свідчить про їхню суспільну небезпечність для оточуючих, не відшкодували завдані потерпілому збитки. Вказує на те, що призначене обвинуваченим покарання не відповідає загальним принципам призначення покарання, не є достатнім і необхідним для їхнього виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

За змістом касаційної скарги з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно нього через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового слідства та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції поклав в основу своїх висновків суперечливі показання потерпілого, надані у судовому засіданні, та достовірно не з`ясував фактичних обставин. Вказує на те, що через травму ноги він не міг вчиняти інкримінованого злочину. Також зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги позицію засудженого ОСОБА_2 щодо його невинуватості.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану касаційну скаргу, заперечив проти скарги засудженого, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник і засуджений підтримали подану ОСОБА_1 касаційну скаргу, просили її задовольнити та заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Частиною 2 статті 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання засуджений, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та кваліфікацію його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб вчинив розбійний напад на ОСОБА_3, підтверджується показаннями потерпілого, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, пред`явлення особи для впізнання, проведення слідчого експерименту, висновку експерта.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їхню допустимість.

Посилання засудженого на те, що судом першої інстанції не взято до уваги показання потерпілого, надані останнім на досудовому розслідуванні, не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, за змістом ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Частиною 5 статті 95 КПК України визначено, що особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні в суді першої інстанції категорично заявив про вчинення на нього розбійного нападу саме ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та нанесення йому ударів обома обвинуваченими.

Крім того, показання потерпілого повністю узгоджуються з проведеними під час досудового розслідування впізнаннями ним підозрюваних та слідчим експериментом з його участю.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги засудженого про його непричетність до інкримінованого діяння за ч. 2 ст. 187 КК України, Суд уважає безпідставними.

Судовий розгляд проведено відповідно до вимог ст. 337 КПК України та діям ОСОБА_1 дано правильну юридичну оцінку.

Щодо тверджень прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам ОСОБА_1, ОСОБА_2 внаслідок м`якості, то вони є безпідставними.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, наявність обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, а також дані про їхні особи.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання, дотримався вимог статей 50, 65- 67, 71 КК України, а тому доводи прокурора є необґрунтованими.

Крім того, доводи прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1, аналогічні наведеним у касаційних скаргах, в тому числі й щодо непричетності ОСОБА_1 до інкримінованого злочину, позиції з цього приводу обвинуваченого ОСОБА_2 і необхідності призначення більш суворого покарання, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи їхні апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Зокрема, суд апеляційної інстанції перевірив твердження, з посиланням на медичну довідку Комунального закладу охорони здоров`я "Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова", ОСОБА_1 про неможливість учинення інкримінованого злочину через травму ноги й обґрунтовано визнав їх непереконливими, зазначивши про те, що від часу видачі довідки 28 травня 2018 року до події злочину минуло майже 2 місяці, і весь це час ОСОБА_1 пересувався без сторонньої допомоги, навіть не користуючись милицями чи іншими допоміжними засобами.

Суд апеляційної інстанції, як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час перегляду вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дотримався положень статей 404, 405, 407 КПК України та постановив рішення у відповідності до вимог ст. 419 цього Кодексу.

Допущені в ухвалі суду апеляційної інстанції неточності щодо заявлених прокурором вимог, позиції ОСОБА_2 та написання прізвища потерпілого ОСОБА_3 в цілому не впливають на правильність постановленого рішення.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційні скарги прокурора та засудженого залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_1 - без зміни.