Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07.04.2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області, про визнання дій незаконними, визнання права на пільгову пенсію,

ОСОБА_2 звернувся до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про визнання дій незаконними, визнання права на пільгову пенсію.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року, позов задоволено. Визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах. Визнати за ОСОБА_2 право на пільгову пенсію відповідно до пункту "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі призначити таку пенсію ОСОБА_2, починаючи з 17 грудня 2014 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити та скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено, 07.12.2014 року ОСОБА_2 виповнилось 55 років, 17.12.2014 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі Хмельницької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак позивачу ОСОБА_2 було відмовлено, через відсутність довідок уточнюючих характер роботи та документів про атестацію робочого місця.

ОСОБА_2 навчався з 01.09.1975 року по 01.03.1979 рік у Кам'янець - Подільському будівельному технікумі, з 02.04.1979 року по 15.10.1979 року працював будівельником в Старокостянтинівській ПМК - 133; з 18.08.1982 р. працював бетонщиком на Старокостянтинівській ПМК-221 (з 1986 року перейменовано на МПМК-31, а в 1991 р. перейменовано на ЗАТ ПМК-31), з 28.05.1985 р. по 01.04.1986 р. працював майстром; з 09.11.1987 року по 31.03.2000 року працював прорабом; з 01.02.2013 року по 01.07.2013 року працював виконробом на ПрАТ "Укрмлин".

Суди дійшли висновку, що ОСОБА_2, відпрацювавши 15 повних років, набув права на призначення пільгової пенсії за віком згідно з пунктом "б" ч.1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому рішення управління Пенсійного Фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є необґрунтованим.

Проте, суди не перевірили належним чином обґрунтованість причин, з яких відповідач відмовив ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, щодо відсутності документів про атестацію робочого місця.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (442-92-п) (далі Порядок) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (v0041205-92) (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження ; з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ (1788-12) та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках №№ 1, 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 17.11.2015 року № Начало формы 2-а/679/187/2014 Конец формы.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки не перевірили обставин щодо атестації робочого місця, на якому працював ОСОБА_2

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07.04.2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.