Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 по справі № 0670/1576/12

за позовом Грозинського сільськогосподарського споживчого товариства Коростенської райспоживспілки

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Грозинським сільськогосподарським споживчим товариством Коростенської райспоживспілки до суду заявлений позов про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2005 №0000192320/0/813, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 371 353,50 грн. за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013, позовні вимоги задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що фактичною підставою для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до рішення від 20.07.2005 № 0000192320/0/813, слугував висновок фахівців державного податкового органу, викладений у акті перевірки господарюючого суб'єкта позивача від 19.07.2005, про порушення вимог п. 1 ст. 3, ст. 10 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 (1336-2000-п) "Про забезпечення реалізації ст. 10 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що полягало у перевищенні граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій зі здійснення роздрібної торгівлі на території сіл без застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 274 134,70 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Так, відповідно до п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно зі ст. 10 Закону № 265/95-ВР перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування РРО є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 "Про забезпечення реалізації ст. 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (1336-2000-п) установлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених, зокрема, у п. 4 переліку (роздрібна торгівля та громадське харчування на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва) - 75 тис. грн. на один суб'єкт господарської діяльності.

Водночас вищезазначені нормативно - правові акти не містять положень, якими визначено, що річний обсяг розрахункових операцій для переходу на застосування РРО обраховується за будь-який період, що складає 12 місяців.

Разом з тим, Кабінет Міністрів України у п. 1 постанови від 16.03.2000 № 507 (507-2000-п) "Про роз'яснення указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 (727/98) " роз'яснив, що в Указі Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) у ст. 1 під словом "рік" розуміється календарний рік.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що застосування РРО є обов'язковим при перевищенні річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, встановленого у розмірі 75 тис. грн. на один структурний підрозділ, має обчислюватися за календарний рік, а не будь-які 12 місяців за вибором органу державної податкової служби. При цьому календарний рік - проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 (366) календарних днів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом встановлено перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій зі здійснення роздрібної торгівлі на території сіл без застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 274 134,70 грн. за період з серпня 2004 року по лютий 2005 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом було неправомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 1 371 353,50 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 20.07.2005 №0000192320/0/813.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 по справі № 0670/1576/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.