Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 по справі № 826/680/13-а

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України

про скасування рішень про застосування фінансових санкцій,-

Підприємцем до суду заявлений позов про скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 25.12.2012 №260677/21-129/0612, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 700,00 грн., від 25.12.2012 №260678/21-129/0611, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 400,00 грн. та від 25.12.2012 №260679/21-129/0610, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 766,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контролюючим органом проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача (кафе), щодо дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 15.11.2012 № 0425/01/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення позивачем статей 11, 11, 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) (далі Закон № 481/95-BP (481/95-ВР) ).

Вказані порушення полягали у веденні Підприємцем роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін, встановлених імпортерами, зберігання з метою продажу тютюнових виробів без марок акцизного збору, а також не розміщення наочної інформації про заборону куріння та не обладнано спеціально відведених місць для куріння.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Так, щодо рішення від 25.12.2012 №260677/21-129/0612 про застосування до позивача фінансових санкцій за зберігання з метою продажу тютюнових виробів без марок акцизного збору слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-BP алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Маркування тютюнових виробів, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином, щоб піктограма (піктограми) наносяться виробником тютюнових виробів на упаковки (коробки, пачки) тютюнових виробів (ч. 3 ст. 11).

Згідно ст. 17 Закону № 481/95-BP до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1 700 гривень.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх дій посилається на акт перевірки, в якому зафіксовано факт зберігання з метою подальшої реалізації тютюнових виробів без марок акцизного збору, зокрема, в додатку №1 до акту описано сигари у кількості п'яти штук, що зберігалися без марок акцизного податку.

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані тютюнові вироби знаходилися у спеціальній виставковій вітрині, розміщеній на барній стійці кафе. При цьому, у відповідній виставковій вітрині були розміщені сигари в алюмінієвих тубах, що постачаються в коробках, на яких у свою чергу містяться марки акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Окремо кожна сигара не позначається марками акцизного податку. Коробки з під вказаних сигар знаходилися в кафе та містили відповідні марки акцизного податку. Проте, контролюючим органом вказаних обставин до уваги прийнято не було, доказів витребовування у позивача відповідних упаковок з-під сигар, які повинні позначатися марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством, суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що рішення від 25.12.2012 №260677/21-129/0612 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 1 700 грн. є неправомірним.

Щодо правомірності прийняття рішення про застосування фінансових санкцій від 25.12.2012 №260678/21-129/0611 у сумі 3 400,00 грн. за відсутність у кафе біля барної стійки наочної інформації, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту "Куріння заборонено!", а також відсутність наочної інформації, яка складається із відповідного графічного знаку та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

Відповідно до положень ст. 15 Закону № 481/95-BP (481/95-ВР) , у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 % площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.

Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент перевірки в кафе відповідна наочна інформація про заборону куріння була розміщена. У спеціально відведених для куріння місцях в кафе було розміщено наочну інформацію, відповідно до вимог Закону № 481/95-BP (481/95-ВР) , жодних доказів щодо необладнання позивачем спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації контролюючим органом надано не було.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необґрунтованість рішення від 25.12.2012 №260678/21-129/0611 про застосування до позивача фінансових санкцій.

Так, відповідно до ст. 11 Закону № 481/95-BP (481/95-ВР) встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати.

Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.

Позивач в обґрунтування відсутності з його боку правопорушень надав суду упаковку сигар, на якій згідно із датою виготовлення 30.09.2011 встановлено виробником або імпортером максимальну роздрібну ціну 630,00 грн. (3 шт.), що становить 230,00 грн. за одну сигару, натомість відповідачем до суду не надано жодних доказів на спростування вказаного, оскільки при проведені перевірки не було здійснено фотофіксації упаковки сигар, ксерокопіювання такої упаковки або її вилучення. Крім того, акт перевірки не містить також інформації стосовно дати виготовлення зазначених сигар, що розміщується виробником або імпортером на пачці разом із максимальною роздрібною ціною.

Судами попередніх інстанцій також вірно зазначено, що контролюючим органом не витребовувались у позивача та не досліджувались додаткові документи (накладні, податкові накладі, декларації), які б могли підтвердити максимальну роздрібну ціну на відповідний тютюновий виріб.

Отже, суди дійшли вірного висновку про безпідставність прийняття рішення від 25.12.2012 №260679/21-129/0610 про застосування фінансових санкцій.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 по справі № 826/680/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.