367/8728/16-к Про визнання особи невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 КК України, та виправдання, оскільки не доведено, що останній скоїв кримінальне правопорушення, в якому його обвинувачують - 11.06.2020 Прийняття

за касаційними скаргами прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Кравчук Л.В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_2 та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2018 року

ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, та виправдано, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишено запобіжний захід у вигляді застави.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрито, оскільки відсутні докази наявності суспільно небезпечного діяння, інкримінованого ОСОБА_1 .

До набрання ухвалою законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді застави.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він

26 січня 2016 року приблизно о 22 годині спільно з ОСОБА_1, щодо якого матеріали виділені в окреме провадження, та невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім`я ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, зайшли до приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, де з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_5, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, особи, яка зазнала нападу, що виражалось у розмахуванні ОСОБА_1, щодо якого матеріали виділені в окреме провадження, предметом схожим на пістолет перед обличчям потерпілого, заволоділи майном, належним власнику зазначеного кафе ОСОБА_6, на загальну суму 10 329 гривень. Після чого, з місця вчинення злочину зникли, заподіявши ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.

У клопотанні прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_1 наведені аналогічні обставини суспільно небезпечного діяння.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Нищенко О.М. - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Нищенко О.М. - без задоволення.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційних скаргах прокурор, посилаючись на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд щодо кожного з них у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд у порушення вимог статей 94, 370, 374, 419 КПК України, допитавши в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6, який заперечив факт продажу апаратури ОСОБА_1, не оцінив їх у сукупності з іншими доказами, дослідженими за клопотанням прокурора. Указує на порушення апеляційним судом вимог ст. 404 ч. 3 КПК України щодо безпідставної відмови у повторному допиті свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які під час кримінального провадження в суді першої інстанції змінили показання і були допитані неповно. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у дослідженні інформації Ірпінського ВП ГУ НП у Київській області про те, що ОСОБА_5 не звертався із заявою щодо здійснення на нього тиску ОСОБА_6 .

Заперечень на касаційні скарги прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційні скарги прокурора обґрунтованими і просив їх задовольнити.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Щербина Л.А. у судовому засіданні вважала касаційні скарги прокурора необґрунтованими і просила залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Суд апеляційної інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "indubioproreo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Згідно з вимогамист. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.

Мотивуючи своє рішення про виправдання ОСОБА_2 та відмову в задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів наявності розбійного нападу, вчиненого

26 січня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Суд відповідно до вимог ст. 94 КПК України у судовому засіданні перевірив зібрані під час досудового розслідування та судового провадження докази, на які посилалися сторони обвинувачення та захисту, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів, а саме: показань потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, даних, які містяться в протоколі прийняття заяви від ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 27 січня 2016 року, протоколах огляду місця події від 27 січня 2016 року в приміщенні кафе "ІНФОРМАЦІЯ_3 " та автомобіля марки "Daewoo Matiz", протоколі слідчого експерименту від 01 лютого 2016 року за участю потерпілого ОСОБА_5 .

Так, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5, свідкиОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були очевидцями подій у кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", заперечили вчинення розбійного нападу, зазначили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийшли за апаратурою, яка розпродувалась у зв`язку із закриттям кафе. ОСОБА_5 зауважив, що пістолетом йому ніхто не погрожував і насильства не застосовував, під тиском ОСОБА_6 він повідомив працівникам поліції неправду про розбійний напад. Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги дані, які містяться в протоколі прийняття заяви від ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від

27 січня 2016 року, оскільки вони спростовуються зазначеними показаннями, та дані в протоколі слідчого експерименту від 01 лютого 2016 року за участю потерпілого ОСОБА_5, який сам спростував його зміст, а електронний носій інформації, на якому міститься запис слідчого експерименту, суд визнав недопустимим доказом.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що в суді не доведено факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_2, і відсутні докази суспільно небезпечного діяння, інкримінованого ОСОБА_1 .

Прокурор у кримінальному провадженні Нищенко О.М. у своїх апеляційних скаргах, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просила скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 і ухвалити новий вирок, яким визнати його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, і призначити йому за цією статтею покарання та скасувати ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_1 і постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру.

Крім того, просила повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, а саме: повторно допитати обвинуваченого ОСОБА_2, особу, щодо якої подано клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, - ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5, дослідити письмові докази.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Із журналу судового засідання від 09 квітня 2019 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, вбачається, що прокурор підтримала заявлене в апеляційних скаргах клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, та додатково клопотала про повторний допит свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Зазначене клопотання задоволено частково, було надано можливість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надати пояснення суду апеляційної інстанції, допитано потерпілого ОСОБА_5, який підтвердив свої показання, надані суду першої інстанції, а також потерпілого ОСОБА_6, якого не було допитано в суді першої інстанції через незабезпечення його явки і який не був очевидцем подій, та досліджено письмові докази. У задоволенні клопотання в частині повторного допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 апеляційним судом обґрунтовано відмовлено, оскільки прокурор не зазначила належних підстав для їх повторного допиту в розумінні

ст. 404 ч. 3 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Нищенко О.М., належним чином перевірив викладені у них доводи, у тому числі, шляхом повторно дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, зазначив про правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх належну юридичну оцінку і наведення мотивів, з яких відкинуто докази обвинувачення, та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, щодо ОСОБА_2 та суспільно-небезпечного діяння, передбаченого цією ж нормою кримінального закону, щодо ОСОБА_1 . Ухвали апеляційного суду відповідають вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг прокурора і скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_2 та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Кравчук Л.В. - без задоволення.