Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: судді Чалого С.Я.

Суддів: Гончар Л.Я.

Мороза В.Ф.

секретар

судового засідання Головко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

відповідача - Король О.Т., Радченко О.В.

третьої особи - Комарчук І.Б., Старинець Р.В., Яворський А.В.

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_4 до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа державне підприємство "Укрндпіцивільсільбуд" про визнання протиправним рішення,-

У березні 2015 року ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_4 звернулися до суду із адміністративним позовом до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа державне підприємство "Укрндпіцивільсільбуд" про визнання протиправним рішення ХІХ сесії V скликання від 16 травня 2013 року "Про затвердження генерального плану села Бобриця в частині погодження відведення земельної ділянки площею 2,16 га в адміністративних межах Бобрицької сільської ради з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва під будівництво магістральної дороги.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2015 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16131483 ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах Бобрицької сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 грудня 2012 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1775166 ОСОБА_13 належить земельна ділянка площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах Бобрицької сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_2, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 грудня 2012 року.

Згідно витягів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4247677 та №4248230 ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в рівних частинах належить земельна ділянка площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах Бобрицької сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_3, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 грудня 2012 року.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №523478 та №525255 ОСОБА_16 належать земельні ділянки площею 0,12 га кожна для індивідуального садівництва, що розташовані в межах Бобрицької сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_4 та НОМЕР_5, на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 15 лютого 2013 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №3440125 ОСОБА_12 належить земельна ділянка площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах Бобрицької сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_6, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 травня 2013 року.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №442440 та №445742 ОСОБА_17 належать земельні ділянки площею 0,12 га кожна для індивідуального садівництва, що розташовані в межах Бобрицької сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_7 та НОМЕР_8, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 лютого 2013 року.

Згідно витягів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №5637421 та №5638359 ОСОБА_18 та ОСОБА_3 по ? частині належить земельна ділянка площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах Бобрицької сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_9, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 грудня 2012 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №5625991 ОСОБА_19 належить земельна ділянка площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах Бобрицької сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_9, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 грудня 2012 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №910464 ОСОБА_20 належить земельна ділянка площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах Бобрицької сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_10, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 березня 2013 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №536777 ОСОБА_21 належить земельна ділянка площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах Бобрицької сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_11, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 лютого 2013 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №7901412 ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах Бобрицької сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_12, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 серпня 2013 року.

При цьому, спірним рішенням ХІХ сесії V скликання Бобрицької сільської ради від 16 травня 2013 року затверджений генеральний план села, згідно з яким на території, де розташовані належні позивачам земельні ділянки, заплановано будівництво магістральної дороги.

Згідно протоколу громадських слухань щодо проекту генерального плану села Бобриця, поєднаного з детальним планом території, які відбулися 19 жовтня 2012 року, вбачається, що ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_3, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_4 присутніми не були.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №474 від 23 липня 2014 року передано ОСОБА_5 функції замовника та надано дозвіл на розробку детального плану території для індивідуального садівництва загальною площею 2,16 га в адміністративних межах Бобрицької сільської ради, який було розроблено та зареєстровано у 2014 році Госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро Києво-Святошинського району Київської області.

Листом від 28 листопада 2013 року №481 голова Бобрицької сільської ради звернувся до ДП "Укрндпіцивільбуд" із проханням відкоригувати розроблений Генеральний план, а саме запроектовану дорогу розмістити вздовж існуючої дороги та охоронюваної зони газопроводу при цьому зменшивши її.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій вказали, що спірне рішення відповідача є протиправним, оскільки проектом генерального плану села передбачено дорогу, що проходить через територію існуючої житлової забудови, а саме - через земельні ділянки, що належать позивачам на праві власності і належали їм на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вказує на передчасність зазначених висновків судів з огляду на наступне.

Так, звертаючись до суду із касаційною скаргою, сільрада вказує, що суди попередніх інстанцій помилково прийшли до висновку про те, що рішенням Бобрицької сільської ради про затвердження генерального плану села Бобриця були порушені права позивачів. Адже, по-перше, генеральний план населеного пункту розробляється га затверджується в інтересах відповідної територіальної громади (але жоден з позивачів не є членом Бобрицької сільської територіальної громади), по-друге, затверджений генеральний план с. Бобриця не припиняє прав власності на земельні ділянки позивачів та не обмежує їх в праві користування, володіння та розпорядження землею, по-третє, перші громадські слухання про розроблений генеральний план села Бобриця проводилися з 22 вересня по 22 жовтня 2012 року (що підтверджується наявністю оголошення в газеті "Новий день" від 22.09.2012 №38 (9048) та протоколом громадських слухань від 19.10.2012). При цьому, договір купівлі-продажу земельної ділянки позивача був укладений 04.12.2012 (тобто вже після завершення громадських слухань). Таким чином, розробка генерального плану с. Бобриця передувала моменту виникнення прав власності позивачів на земельні ділянки. Твердження позивачів, що "громадських слухань з цього приводу з їх участю не було", не грунтується на законі оскільки, громадські слухання про розроблений генеральний плану села Бобриця проводилися ще до того, як позивачі набули права власності на земельні ділянки. Крім того, Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 555 (555-2011-п) . не передбачено обов'язку органу місцевого самоврядування індивідуального запрошення кожного власника земельної ділянки, яка входить в межі генерального плану.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист має особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За загальним правилом, позов має пред'являтися до суду належним позивачем, тобто особою, яка має право вимоги за позовом, оскільки саме її права, свободи та інтереси порушені, оспорюються або невизнані. Це обов'язок позивача бути належним суб'єктом адміністративних процесуальних відносин.

При цьому, судами в повній мірі не з'ясовано які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивачів було порушено внаслідок прийняття відповідачем спірного рішення.

Слід зауважити також, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишився той факт, що спірні правовідносини є публічно-правовими, а тому під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з таким позовом суди мали керуватися нормами статті 99 КАС України.

Так, частиною 2 статті 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи позов, суд першої та апеляційної інстанції не звернули уваги на зазначені вище приписи закону та розглянули справу по суті позовних вимог, не дослідивши факт пропуску позивачем строку звернення до суду та наслідків пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановлених ст. 100 КАС України.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням зазначеного, при новому розгляді справи судам слід врахувати викладене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтею 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.