757/5607/19-к Про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку - 25.03.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, Божка О.С. та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Малик О.І. на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року частково задоволено клопотання адвоката Мікітян Каріни Олександрівни, подане в інтересах ОСОБА_1, про встановлення процесуальних строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 42014100000000209 та № 42017000000004815 і встановлено строк 1 (один) місяць для завершення проведення досудового розслідування та прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 КПК України (з урахуванням положень ст. 278 КПК України) слідчому та прокурору Генеральної прокуратури України у зазначених кримінальних провадженнях.

Оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, Божка О.С. на зазначену ухвалу слідчого судді.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції виходив із того, що вищевказана ухвала слідчого судді місцевого суду відповідно до положень ст. 309 КПК України не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, Божко О.С., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що відмова у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України суперечить загальним засадам кримінального провадження, закріпленим у статтях 7, 9, 24 КПК України, зокрема, щодо забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, в даному випадку ухвали слідчого судді, яка не передбачена кримінальним процесуальним законом. При цьому посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, коли одночасно призначив до розгляду його апеляційну скаргу на вказане рішення слідчого судді і постановив рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за його скаргою.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Малик О.І. у своїй касаційній скарзі наводить аргументи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі прокурора Божка О.С. в частині порушень, допущених судом апеляційної інстанції під час прийняття рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, та, вважаючи ухвалу апеляційного суду незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, просить скасувати її у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У запереченнях на касаційні скарги прокурорів адвокат Мікітян К.О. в інтересах ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду залишити без зміни, а касаційні скарги прокурорів Божка О.С. і Малик О.І. - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Малик О.І. вважала касаційні скарги обґрунтованими та просила задовольнити подану нею касаційну скаргу з наведених у ній підстав.

Заслухавши доповідача, з`ясувавши думку прокурора Малик О.І., перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Мотиви Суду

Згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 (v019p710-11) , зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано 2 глави 26 КПК України (4651-17) .

Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах першій та другій статті 309 КПК України. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження у ній. Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Постановлена у цьому провадженні ухвала слідчого судді, якою частково задоволено клопотання захисника про встановлення строку досудового розслідування і зобов`язання виконання процесуальних дій, до вказаного переліку не входить.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання прокурорів на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 жовтня 2017 року у справі № 757/49263/15-к.

Зокрема, в указаному висновку Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року йдеться про те, що в разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК (4651-17) України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

На відміну від вищезазначених випадків, як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, ухвала слідчого судді була постановлена на підставі статей 3, 28, 114 КПК України.

Так, відповідно до положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Частина 2 ст. 28 КПК України встановлює загальне правило, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Водночас ч. 6 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.

Ця норма кореспондує із положеннями частин 1, 2 ст. 114 КПК України, які передбачають, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

На необхідності враховувати конкретні обставини справи при вирішенні питання щодо дотримання гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) розумних строків кримінального провадження неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, у п.116 рішення від 12 березня 2009 року у справі "Вергельський проти України" ЄСПЛ зазначив, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів. Момент, з якого ст. 6 Конвенції починає застосовуватись до "кримінальних" питань, залежить від обставин справи (п. 253 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України").

Також ЄСПЛ звертає увагу, що термін "пред`явлення обвинувачення" слід сприймати в широкому розумінні цих слів. Тобто сюди включаються й арешт, і початок слідства, коли особу притягують як підозрювану, і повідомлення про кримінальне переслідування, й "інші дії, що мають на увазі схожі твердження і що істотно впливають на становище підозрюваного" (рішення ЄСПЛ у справі "Екле проти ФРН").

Разом із цим обвинувачений у кримінальній справі розраховує на здійснення провадження в його справі з особливою ретельністю і положення ст. 6 Конвенції покликані не допускати в кримінальних справах надто тривалого перебування обвинувачуваної особи в стані невизначеності щодо своєї долі (рішення ЄСПЛ у справах "Нахманович проти Росії", "Іванов проти України").

Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд надавати перевагу "сутнісній", а не "формальній" концепції "обвинувачення", про яке йдеться у п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 62 рішення ЄСПЛ від 18 січня 2007 року у справі "Шубінський проти Словенії").

Отже, передбачений ч. 2 ст. 28 КПК України обов`язок слідчого судді стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, не виключає можливості розгляду ним клопотань, поданих на підставі ч. 6 ст. 28 КПК України, та встановлення для сторін кримінального провадження процесуальних строків відповідно до положень ст. 114 КПК України.

З урахуванням наведеного Другою судовою палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 18 жовтня 2019 року сформовано висновок щодо застосування норми права, згідно з яким ухвали слідчих суддів, постановлені в порядку статей 28, 114 КПК України, окремому апеляційному оскарженню відповідно до положень статті 309 КПК України не підлягають (справа № 757/37346/18-к, провадження № 51-1329кмп19).

Таким чином, встановивши, що оспорювана ухвала слідчого судді постановлена в порядку статей 28, 114 КПК України, а тому не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог ч. 3 ст. 307, ст. 309, ч. 4 ст. 399 цього Кодексу, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на таку ухвалу, належним чином умотивувавши своє рішення.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами прокурора Божка О.С. щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону внаслідок того, що суд апеляційної інстанції призначив до розгляду його апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді та одночасно постановив рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за цією скаргою.З огляду на обставини цієї справи колегія суддів вважає, що це порушення в даному випадку не є істотним, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неможливість продовження апеляційного розгляду скарги на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, і постановив рішення, яким, по суті, завершив апеляційне провадження. Скасування такої ухвали в будь-якому разі не призведе до перегляду оскарженого рішення слідчого судді, оскільки при новому розгляді апеляційний суд все одно повинен буде або відмовити у відкритті апеляційного провадження, або закрити його. Відповідний висновок щодо застосування норм права міститься в ухвалі об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року в справі № 569/17036/118 (провадження № 51-598кмо19).

З огляду на вищенаведене та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурорів не підлягають задоволенню, а ухвалу Київського апеляційного суду від 01 серпня 2019, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року, слід залишити без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційні скарги прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Божка О.С., та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Малик О.І. залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року - без зміни.