Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Плюс"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013

у справі №9104/151295/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Плюс"

до Державної податкової інспекції в Городоцькому районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Городоцькому районі Львівської області від 10.02.2007 №0000452300/0 та №0000462300/0, від 13.03.2007 №0001802300/1 та №0001812300/1, від 25.05.2007 №0000452300/2, №0000462300/2 та №0004052300/0, від 22.08.2007 №0000452300/3, №0000462300/3, №0004052300/1.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт від 01.02.2007 №8/23-0/32282732.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету на загальну суму 648309,00 грн., та вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5, ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 810387,00 грн.

Підставою для такого донарахування податкових зобов'язань стало те, що позивачем, у періоді, що перевірявся, на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту за операціями з транспортування товару представлено податкові накладні, в яких у розділі І зазначено "Відшкодування ж.д. транспортних витрат" або "Ж.Д. тариф", до яких додано копії квитанцій про приймання вантажу, де відправниками вантажу виступають ОАО "Лисичанська сода", ОАО "Суха Балка", ОАО "Южный горнообогатительный комбинат", при цьому ТОВ фірма "Вікторія плюс" одержувачем вантажу не значиться.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.02.2007 №0000452300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 972634,00 грн., з яких 648309,00 грн. за основним платежем та 324325,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000462300/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1495522,00 грн., з яких 810387,00 грн. за основним платежем та 685135,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000452300/2 від 25.05.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 972634 грн., з яких 648309 грн. - основний платіж, 324325 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000462300/2 від 25.05.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1090378 грн., з яких 810387 грн. - основний платіж, 279991 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0004052300/0 від 25.05.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 405194 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про наявність у позивача правових підстав для включення до складу валових витрат сум відшкодування транспортних витрат, пов?язаних з доставкою товару, а також формування податкового кредиту за цими операціями.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та приймаючи нове про відмову в позові, обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не підтверджено належними первинними документами понесення витрат на транспортування.

Судова колегія вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в позові, з огляду на таке.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (абзац перший пп.7.4.5 п. 7.4 цієї статті).

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження правомірності включення до складу валових витрат транспортних витрат, а саме, господарські договори на поставку продукції, укладені позивачем із ПП "Джерело-В", податкові та товарні накладні, відповідно до правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України, дійшов правильного висновку про не підтвердження належними первинними документами понесення позивачем витрат по транспортуванню.

Кожна господарська операція має бути підтверджена первинними документами, зокрема, транспортні послуги підтверджуються договорами на перевезення, квитанціями про прийняття вантажу до перевезення, дорожніми відомостями, платіжними дорученнями про перерахування коштів за здійснені перевезення.

Згідно долучених до матеріалів справи копій дорожних відомостей відправниками вантажу виступають ОАО "Лисичанська сода", ОАО "Суха Балка", ОАО "Южный горнообогатительный комбинат", при цьому, ТОВ фірма "Вікторія плюс" одержувачем вантажу не значиться.

Згідно листа ДП Придніпровська залізниця від 23.02.2007 №ММ-06м/03 ТОВ фірма "Вікторія плюс" не виступало як окрема ланка системи транспортування вантажу (концентрату залізнорудного агломераційного).

Згідно листа ДП "Донецька залізниця" від 29.04.2007 №2007-04/98 ТОВ фірма "Вікторія Плюс" як вантажовідправник, чи як вантажоодержувач не акредитовувалось.

Одержувачами вантажів згідно з представленими копіями квитанцій про приймання вантажу є ряд суб'єктів підприємницької діяльності, які згідно з представленими до перевірки документами бухгалтерського обліку, не перебували у відносинах з ТОВ фірма "Вікторія Плюс".

Посилання позивача на те, що договори на поставку товарів укладались із застосуванням офіційних правил Інкотермс-2000, якими визначено розподіл функцій і витрат у зв'язку з поставкою товару між продавцем та покупцем товару, зокрема, на умовах DDP та FСА, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки доказів участі позивача у визначенні перевізника, призначення покупцем отримувача товару, тощо не надано.

За встановлених обставин, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Плюс" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 239-1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.