Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Мороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сітех" до Івано-Франківської митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області про касування рішення та картки відмови, стягнення надмірно сплачених сум податку на додану вартість і митного збору за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Івано-Франківська митниця) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року

У червні 2010 року ТОВ "Сітех" в Івано-Франківському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Івано-Франківської митниці, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Івано- Франківській області про касування рішення та картки відмови, стягнення надмірно сплачених сум податку на додану вартість і митного збору.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідачем неправомірно відмовлено у митному оформленні товару та при визначенні митної вартості товару за 6-им резервним методом не наведено підстав, які згідно зі статтею 267 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначено обставин, які відповідно до статті 265 МК України перешкоджають цьому.

З урахування заяви про уточнення позовних вимог, просило скасувати рішення відповідача про визначення митної вартості товарів від 25 березня 2010 року №206000006/2010/000367/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №206000009/0/00139; стягнути з відповідача на користь ТОВ "Сітех" 9458,76 гри. надміру сплачених податку па додану вартість та митного збору.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ГОВ "Сітех" задоволено частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської митниці про визначення митної вартості товарів від 25 березня 2010 року №206000006/2010/000367/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Івано-Франківської митниці від 25 березня 2010 року

№ 206000009/0/00139.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сітех" надмірно сплачені 2 662,47 гри. податку на додану вартість та митного збору.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Івано-Франківська митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржуване рішення суду у справі прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ "Сітех" та фірмою "EUROGLAS POLAND Sp. z о.о." (Польща) укладено контракт від 01 грудня 2009 року № UA-20/12/2009 про купівлю листового скла.

25 березня 2010 року на митну територію України від експортера па користь ТОВ "Сітех" поставлявся товар, який задекларовано як:

- листове скло термічно поліроване "EUROFLOAT 4ММ" безбарвне, не оброблене іншим способом, виготовлене флоат-методом. Розмір 3210x2250, товщиною 4 мм -224 листи, 1617,28 м.кв.;

- листове скло термічно поліроване "COVERSHEET 4ММ" безбарвне, не оброблене іншим способом, виготовлене флоат-методом. Розмір 3210x2250, товщиною 4 мм - 3 листи, 21,66 м.кв. Виробник "EUROGLAS POLSKA Sp.o.o.". Торгівельна марка "EUROGLAS";

- листове скло термічно поліроване, неармоване з відбивальним шаром енергозберігаюче, виготовлене флоат-методом "SILVERSTAR 4ММ". Розмір 3210x2250, товщиною 4мм - 81 лист, 584,82 м.кв. Виробник "EUROGLAS POLSKA Sp.o.o.". Торгівельна марка "EUROGLAS".

Позивачем визначено митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості товару, виходячи із ціни 1,552 євро/м.кв. (скло поліроване) та 2,619 євро/м.кв. (скло енергозберігаюче), загальна вартість склала 43 131,55 євро.

У відповідача при митному оформленні вантажу виникли сумніви щодо відповідності заявленої ціни товару, оскільки спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками, а тому посадовою особою відділу митного оформлення у відповідній графі для відміток вантажної митної декларації (далі - ВМД) вказано про необхідність надати прайс-лист та калькуляцію фірми виробника.

Позивачем витребувані митним органом документи не надано у зв'язку із їх відсутністю, а тому посадовою особою відділу митного оформлення подано відповідний запит № 206000009/0/1299 у відділ контролю митної вартості.

Після опрацювання поданих для митного оформлення документів на підтвердження заявленої митної вартості Відділом контролю митної вартості винесено рішення, згідно якого митну вартість ввезеного товару визначено з використанням шостого (резервного) методу з розрахунку 1,8839 євро/м.кв. (скло поліроване) та 2,7860 євро/м.кв. (скло енергозберігаюче), загальна вартість товару склала 45 921,55 євро. Джерелом для визначення митної вартості стала цінова інформація Центральної бази даних Державної митної служи України.

Також митним органом було винесено картку відмови.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом без обґрунтування неможливості їх застосування та виданої на підставі цього рішення картки відмови у прийнятті митної декларації є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, митний орган не довів наявність обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності заявленої позивачем митної вартості товару, що позивачем наданий перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість товару за піною договору. Це є підставою для повернення надмірно сплаченої суми ПДВ з Державного бюджету.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно з обставинами справи між сторонами виник спір щодо законності рішення відповідача про визначення митної вартості товару за 6 (шостим) - резервним методом та видачу картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

При цьому позивач посилається на ті обставини, що ним для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору надані необхідні документи і підстав для визначення заявленого товару для митного оформлення за резервним

6-им методом визначення митної вартості товару у митного органу не було.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено МК України (4495-17) та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 259 МК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їхня ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною першою статті 260 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

При цьому згідно з приписами частини першої статті 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості (частина третя статті 260 МК України).

Відповідно до частини першої статті 266 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, то згідно з положеннями статті 267 МК України проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 МК України.

Згідно із положеннями статті 273 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) (995_264) .

Пунктом 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) (далі - Порядок декларування митної вартості товарів), передбачено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до статті 267 МК України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1 (декларація форми ДМВ-1).

Відповідно до пункту 7 Порядку декларування ми тної вартості товарів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товар) та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Отже, відомості про фактичну вартість товарів, що містяться у документах, які подаються митному органу для підтвердження митної вартості товарів за ціною господарської операції, повинні базуватися на об'єктивній, документально підтвердженій інформації та співпадати із заявленою митною вартістю.

Судом апеляційної інстанції у цій справі встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано контракт та додатки до нього, рахунок-фактуру, специфікації, пакувальні листи, сертифікат про походження товару, платіжні документи, а також лист фірми "EUROGI.AS POLAND Sp. z о.о." (Польща) про неможливість надати прайс-лист.

При цьому митним органом не було заявлено претензій недостовірності чи необ'єктивності поданих позивачем документів або інших перешкод їх застосування щодо правильності визначення чи підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору. У рішенні про визначення митної вартості товару відповідачем не зазначено, які саме відомості у наданих йому документах викликають сумніви, та в чому вони полягають.

Також із матеріалів справи вбачається, що відповідачем не проводилися консультацій з позивачем (декларантом) з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, що свідчить про порушення вимог, передбачених статтею 266 МК України.

Відмовляючи у митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним 6-им методом визначення митної вартості товару відповідач не навів достатніх підстав, які у відповідності до етапі 267 МК України (4495-17) унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначив обставини, які згідно з частиною третьою статті 265 МК України перешкоджають цьому.

Між тим, неподання додаткових документів та наявність у митного органу сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору, не може бути підставою для невизнання такої вартості та визначення її митним органом за резервним методом. Наявність сумнівів у митного органу відповідно до статей 264, 265 МК України є підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження об'єктивності визначення ним митної вартості товару за піною договору. При цьому, сумніви мають бути реальними, базуватися на певних об'єктивних критеріях, а додаткові документи, надання яких митний орган вважає необхідним для підтвердження митної вартості, повинні стосуватися ціни договору, а не будь-яких інших обставин чи подій.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору у відповідній частині позовних вимог дійшов вірного висновку, що відповідачем не була доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростоване твердження позивача стосовно того, що наданих позивачем митному органу документів достатньо для визначення митної вартості товару за ціною договору.

За обставин, коли рішення про визначення митної вартості товару митним органом ухвалено неправомірно, то митний орган не мав підстав й для відмови у митному оформленні товару, а отже, й для видачі картки відмови.

Разом з тим, у частині позовних вимог про стягнення надмірно сплаченого податку па додану вартість апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 15 квітня 2014 року у справі № 21-29а 14, у випадку, якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (z1097-07) та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (z1095-07) , на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Отже, задоволення позову про стягнення сплачених сум до бюджету у спорі про оскарження рішення митного органу про визначення митної вартості та картки відмови є необґрунтованим.

Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції помилково задовольнив позов про стягнення на користь позивача надміру сплаченого податку на додану вартість. Тому, у цій частині позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Водночас є підстави для ухвалення у цій частині позовних вимог нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідні обставини встановлені правильно та повно, але до спірних правовідносин неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітех" до Івано-Франківської митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області про касування рішення та картки відмови, стягнення надмірно сплачених сум податку на додану вартість і митного збору, скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сітех" надмірно сплачені 2 662,47 грн. податку на додану вартість та митного збору і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.