Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі № 814/1203/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.02.2015 року №504010000/2015/000000/1, визнання нечинною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00015 від 17.02.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані ти, що товариством для митного оформлення було надано усі необхідні документи, які він мав можливість надати, знижка на товар надана постачальником була результатом комерційної домовленості сторін, тому митний орган неправомірно відмовив у застосуванні основного методу визначення митної вартості і застосував метод визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України від 17.02.2015 р. №504010000/2015/000000/1. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00015 від 17.02.2015 р.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року, Миколаївська митниця ДФС звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 квітня 2013 року між ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" і ВАТ "Єдина торгова компанія" (м. Стерлітамак Республіка Башкортостан Російська Федерація) укладений контракт №RF/RD/79-13/11-M, за умовами якого з урахуванням додатку №24 (специфікації №24) від 21 січня 2015 року, продавцем здійснювалася поставка товару - натрій їдкий (гідроксит натрію) в обсязі 7500 т за ціною 270 доларів США за тонну на загальну суму 2 025 000 доларів США. При цьому вартість тони товару розраховувалася за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, яка публікується агентством ICIS, розрахована на основі ICIS prising Caustic Soda (Europe Mediterranean) weekly report за попередні періоду відвантаження 2 місяці, з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця. Розрахована за такою формулою ціна вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.

17 лютого 2015 року позивач подав до митного органу електронну митну декларацію № 504010000/2015/000405 із вартістю товару 135185,22 доларів США. При цьому, митна вартість товару у вищезазначеній митній декларації була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості товару товариством наданий: контракт №RF/RD/79-13/11-М від 1 квітня 2013 року, специфікація №24 від 21 січня 2015 року, інвойс №V-18 від 06 лютого 2015 року, накладні СМГС, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), сертифікат походження товару RUUA 5009058399 від 06 лютого 2015 року, паспорта якості.

17 лютого 2015 року митницею направлено на адресу позивача повідомлення № 14241 із запитом про надання (за наявності) додаткових документів, а саме: 1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс; банківські платіжні документи про оплату оцінюваного товару щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням зниження ціни товару на 40 доларів США; 2) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На виконання зазначеної вимоги позивачем митниці надані до митного органу наступні запитувані документи: - платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 719 від 13.02.2015; біржові котирування міжнародної біржової організації ІСІS за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №24, датовані 26.12.2014, 09.01.2015, 16.01.2015. Згідно з інформацією біржових котирувань, ціна на товар за специфікацією №24 склала 270 доларів США, розрахована як різниця між середньою котировкою (частки 3 сум мінімальних діапазонів показників ціни на товар) та 40 доларами США (відповідно до умов контракту).

Крім того, товариство повідомило митницю про те, що товар - сода каустична, що є предметом контракту, не страхувався, інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається, не укладалося, у зв'язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, 17 лютого 2015 року митниця прийняла рішення № 504010000/2015/000000/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію) за ціною 364,00 доларів США за тонну. Митна вартість скоригована із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, з врахуванням раніше визнаної митної вартості товару, який постачався згідно з митною декларацією від 18.09.2013 № 504010000/2013/002028.

У зв'язку з прийняттям рішенням про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №504010000/2015/00015 від 17.02.2015.

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом 17 лютого 2015 року була подана до митного органу нова митна декларація №504010000/2015/000414, у якій ціна ввезеного позивачем товару визначена відповідно до прийнятого митницею рішення про визначення митної вартості №504010000/2015/000000/1, та було сплачено усі обов'язкові платежі, здійснено митне оформлення товару та товар випущено у вільний обіг.

Не погодившись з прийнятими митним органом рішенням та карткою відмови, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення та картка відмови винесені митним органом в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано.

Між тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки відповідач мав можливість визначити митну вартість товарів за основним методом і позивач надав йому всі необхідні для цього документи, відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. (далі - МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на те, що метод за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi iмпортуються (вартiсть операції) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), декларантом не надані в повному обсязі витребувані митницею документи. У зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується. Основою для визначення митної вартості є вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продані в Україну, і час експорту яких є максимально наближений до митного оформлення оцінюваних товарів.

Проте, посилання митного органу на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу, як на обґрунтування своїх рішень та дій, є безпідставними, оскільки п.8 ч.2 ст. 52 Митного кодексу України визначено, що декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування лише якщо таке страхування здійснювалося.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач отримав 40 доларову знижку на товар на підставі комерційних переговорів, проте вказуючи, що позивач не надав обґрунтування заниження ціни товару на 40 доларів, митний орган не наводить вмотивованих доводів неприйняття пояснень позивача щодо отримання знижки від продавця.

Що стосується не надання декларантом в повному обсязі додаткових документів, то як вбачається з матеріалів справи позивач звертався з листом до Продавця (вих. № 504/101-10 від 11.11.2013) з відповідним запитом, однак ВАТ "ЄТК" відмовило у наданні документів, оскільки товар не страхувався, а інші відомості є комерційною таємницею, яка не підлягає розголошенню.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити про те, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати декларанту або уповноваженій ним особі інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом, в свою чергу, не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 17.02.2015 року №504010000/2015/000000/1 та картки відмови в прийнятті вантажно-митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.02.2015 року №504010000/2015/00015, а відтак про наявність підстав для їх скасування.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.