Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Амєліна С.Є., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Дніпропетровське ОВФСЗІ) до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі - КП "Дніпродзержинськтепломережа") про стягнення пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій,

У червні 2015 року Дніпропетровське ОВФСЗІ звернулось до суду з вказаним позовом, в якому зазначило, що у 2012 році КП "Дніпродзержинськтепломережа" не працевлаштувало на роботу необхідну кількість інвалідів відповідно до статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ (875-12) ), у зв'язку з чим у травні 2015 року сплатило 150531,24 грн адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог зазначеної норми. Проте, пеню за 752 дні прострочки у розмірі 113132,93 грн, відповідач сплатити відмовився, оскільки вважав, що підстави для її нарахування відсутні. Вважаючи дії КП "Дніпродзержинськтепломережа" неправомірними, позивач просив суд стягнути пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 113132,93 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з КП "Дніпродзержинськтепломережа" на користь Дніпропетровського ОВФСЗ пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 113132,93 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема Закону № 875-ХІІ (875-12) та Господарського кодексу України (436-15) . Вказує, що суд не дав належної правової оцінки обставинам справи та не взяв до уваги, що уточнюючий звіт за формою № 10-ПІ за 2012 рік подано відповідачем 23 квітня 2015 року на виконання припису Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області, виданого за наслідками проведеної перевірки.

КП "Дніпродзержинськтепломережа" у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, судом правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що підприємство з власної ініціативи виправило допущену помилку у звітності за 2012 рік, шляхом подання 23 квітня 2015 року до Дніпропетровського ОВФСЗ уточнення по формі № 10-ПІ і самостійно сплатило адміністративно-господарські санкції двома платежами 06 і 07 травня 2015 року, а тому підстави для нарахування пені відсутні. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що в березні 2013 року КП "Дніпродзержинськтепломережа" подало позивачу звіт за 2012 рік про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ "річна", згідно з яким на підприємстві працювало 26 інвалідів.

У квітні 2015 року Територіальна державна інспекція з питань праці у Дніпропетровській області провела позапланову перевірку відповідача, під час якої було встановлено, що у 2012 році на підприємстві працювало 22 а не 26 осіб, яким встановлена інвалідність, що не відповідало інформації, зазначеній у звіті за 2012 рік.

23 квітня 2015 року КП "Дніпродзержинськтепломережа" подало уточнюючий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ "річна", в якому зазначило, що у 2012 році на підприємстві працевлаштовані 22 особи, яким встановлена інвалідність та 06-07 травня 2015 року сплатило 150531,00 грн адміністративно-господарських санкцій.

Проте, 113132,93 грн пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, розрахованої за період з 16 квітня 2013 року по 07 травня 2015 року,відповідач сплатити відмовився, мотивуючи це тим, що підприємством було вжито усіх заходів на усунення виявлених порушень Закону № 875-ХІІ (875-12) , що виключає застосування до нього штрафних санкцій у вигляді пені.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за приписами статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів санкції. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем ужито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій не є правильним, оскільки самостійне виявлення порушення та ліквідація його наслідків виключає застосування штрафних санкцій.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо.

За приписами частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 19 цього Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

За умовами частини 1 статті 20 Закону № 875-XI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону № 875-XI).

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування" (1251-12) , а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, із змісту наведених норм видно, що учасник господарських відносин може бути звільнений від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання вимог Закону № 875-XI (875-12) за умови, якщо ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. В той же час, якщо ці санкції підприємством визнані і сплачені, проте з порушенням термінів їх сплати, нарахування пені здійснюється в безумовному порядку.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для нарахування пені, оскільки допущена у звітах за 2012 рік КП "Дніпродзержинськтепломережа" помилка (неправильно зазначено кількість працевлаштованих інвалідів) стала підставою для нарахування адміністративно-господарських санкцій у 2015 році, з сумою яких відповідач погодився і сплатив у травні 2015 року.

Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом № 875-XI (875-12) , встановлений Порядком нарахування пені та її сплати, затверджений наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 (z0552-07) (далі - Порядок).

Пунктом 3.4. цього Порядку встановлено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

При цьому, нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу (пункт 3.6. Порядку).

Враховуючи те, що до 16 квітня 2013 року відповідач був зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 150531,24 грн, проте останній платіж КП "Дніпродзержинськтепломережа" здійснило 07 травня 2015 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 113132,93 грн за 752 дні прострочки та правильно задовольнив позов.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.