755/12336/18 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті особистих неприязних відносин - 05.11.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Мамчика Д.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1 ), в силу ст. 89 КК такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно з вироком, 22 червня 2018 року о 00.05 год ОСОБА_1, знаходячись біля магазину "АТБ" в м. Києві по проспекту Тичини, 7, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту із ОСОБА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин, ОСОБА_1 ножем завдав потерпілому два удари в живіт, спричинивши ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

Київський апеляційний суд ухвалою від 15 січня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Мамчик Д.О. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Вказує на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 недостатньо врахував такі обставини, як: щире каяття засудженого, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування заданих збитків та думки потерпілого щодо міри покарання. Крім того, зазначає, що апеляційний розгляд проведений за відсутністю засудженого ОСОБА_1, чим допущене істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, передбачене п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник Середа В.В. підтримав касаційну скаргу та просив скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 121 КК в касаційній скарзі захисника не оспорюються.

Разом з тим, доводи касаційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м`якості, є безпідставними.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, небезпечності та даним про особу винного.

Так, обираючи ОСОБА_1 вид та розмір покарання, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який в силу ст. 89 КК не судимий, не одружений, офіційно не працює, добровільно відшкодував збитки. Разом з тим, судом враховано й те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин об`єктом посягання, якого є життя та здоров`я людини, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, повною мірою врахувавши вказані обставини, в тому числі і ті, на які захисник посилається у касаційній скарзі, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, що є мінімальним покаранням, яке передбачено санкцією ч. 1 ст. 121 КК.

Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через його суворість, колегія суддів не вбачає.

На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_1 покарання є пропорційним і співмірним протиправному діянню та його наслідкам,необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК.

Що стосується доводів захисника про те, що під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції допущене істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, передбачене п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК, є безпідставними.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції направляв учасникам судового провадження повідомлення про дату, час та місце апеляційного розгляду. Втім клопотань від засудженого ОСОБА_1 про виклик в судове засідання для участі в апеляційному розгляді до суду не надходило.

Згідно із зафіксованим на технічному носії звукозаписом судового провадження апеляційного суду, в судовому засіданні інтереси засудженого ОСОБА_1 представляв захисник Мамчик Д.О., який на обов`язковій участі засудженого в суді апеляційної інстанції також не наполягав та клопотань про відкладення судового розгляду з цих підстав не заявляв.

За таких обставин, враховуючи те, що участь засудженого ОСОБА_1 в апеляційному розгляді в силу вимог ч. 4 ст. 401 КПК не була обов`язковою, порушень вимог кримінального процесуального закону при перегляді вироку за його відсутності апеляційний суд, всупереч твердженням захисника Мамчика Д.О., не допустив.

З огляду на викладене, за результатами перевірки доводів касаційної скарги захисника істотних порушень кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника Мамчика Д.О. відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року,

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника Мамчика Д.О. - без задоволення.