Справа № 2а/0270/4539/12

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю:

представника позивача: Федорченко Р.О.

відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вінницька міська рада про стягнення заборгованості перед бюджетом, -

Вінницька ОДПІ звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що за ОСОБА_3 рахується заборгованості перед бюджетом по орендній платі за земельні ділянки з фізичних осіб у сумі 10245,57 грн. Оскільки така не сплачена добровільно, просили стягнути її в судовому порядку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала у повному обсязі, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дала пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи на стороні позивача в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, громадянка ОСОБА_3 являється інвалідом другої групи, пенсіонером (за віком), учасником Великої Вітчизняної Війни.

09.01.2009 року між відповідачем та Вінницькою міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0809 га, розташованої в м. Вінниці, строком на 4 роки 10 місяців (а.с. 12-15).

ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення-рішення № 0091641731 від 09.06.2010 року на суму 4297,31 грн., № 0007461731 від 29.04.2011 року на суму 4297,31 грн. та № 0080981731 від 22.06.2009 року на суму 1650,95 грн. по орендній платі за земельні ділянки. На підставі прийнятих рішень відповідачу було нараховано відповідну суму податкового боргу.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п. 14.1.147 ст. 14 ПК України плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п. 14.1.72 ст. 14 ПК України земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Пункт 14.1.136 ПК України (2755-17) визначає орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності як обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 274 ПК України передбачено, що ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, складає 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування сум податку фізичним особам проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові податку податкове повідомлення-рішення про внесення податку до 1 липня поточного року за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Пунктом 287.5 ст. 287 ПК України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення рішення.

Податковим кодексом України передбачено також пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб, а саме пп. 281.1.1., пп. 281.1.3, пп. 281.1.4 п. 281.1 ст. 281 ПК України від сплати податку звільняються інваліди першої і другої групи, пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Згідно ст. 8 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.

Оскільки в ході судового розгляду було встановлено наявність у відповідача статусу інваліда другої групи, пенсіонера (за віком), учасника Великої Вітчизняної Війни (а.с. 33-35), суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, - без змін.

ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

ухвала суду складена в повному обсязі 28 січня 2013 року .