Постанова
іменем України
15 жовтня 2019 року м. Київ
справа №560/1241/18 провадження № 51-2876 км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої Крет Г. Р.,
суддів Бущенка А. П., Григор'євої І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,
прокурора Кравченко Є. С.,
захисника Мотрича Є. Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скаргипрокурора Бернадської-Ісаєвої С. П., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вироки Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2018 року та Рівненського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, засудженого ОСОБА_1 та його захисника Мотрича Є. Р. на вирок Рівненського апеляційного суду від 16 травня 2019року укримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомДубровицького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК допокарання у виді позбавлення волі на строк 5років. На підставі ст. 75 КК його було звільнено від відбування покарання звипробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8 734,70 грн, моральної шкоди- 100 000 грн, судового збору - 1 000 грн. Також ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 704, 80 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Рівненський апеляційний суд 16 травня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині звільнення від відбування призначеного покарання скасував та ухвалив у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд,15 липня 2018року близько 02:10 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння,на подвір`ї поряд ізБудинком культури в с. Залужжя Дубровицького району Рівненської області на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ударив ОСОБА_2 ножему ліву задню частину грудної клітки, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзіпрокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону,просить змінити судові рішення та скасувати їх у частині стягнення судового збору із засудженого на користь держави та потерпілого, а кримінальне провадження у цій частині закрити.Прокурор посилається на те, що місцевий суд на порушення вимог закону прийняв рішення про стягнення із засудженого судового збору, який взагалі не передбачений чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17)
(далі - КПК (4651-17)
), та це рішення не відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові об`єднаної палати від 23 січня 2019 року (справа № 187/291/17). Також прокурор зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, на зазначені порушення уваги не звернув і прийняв невмотивоване рішення.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник Мотрич Є. Р., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого,порушують питання про зміну вироку апеляційного суду і просять на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Зазначають, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 65 КК неповною мірою врахував усіх позитивних даних про особу винного, наявних пом`якшуючих обставин та дійшов передчасного висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства, вказують, що повністю відшкодовано потерпілому майнову шкоду та частково - моральну. Захисник також зазначає, що суди безпідставно врахували таку обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг.
Захисник Мотрич Є. Р. заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора та підтримав свою касаційну скаргу та скаргу засудженого.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 121 КК у касаційних скаргах не оспорюються.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
Як випливає зі змісту ст. 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, щоапеляційний суд,призначаючи ОСОБА_1 покарання, яке слід відбувати реально, виходив зтого, що засуджений вчинив тяжкий злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, завдав ОСОБА_2 ударуножемужиттєво важливу частину тіла, після чого не вжив жодних заходів, спрямованих на надання допомоги потерпілому. При цьому апеляційний суд зазначив, що місцевим судом не мотивовано, у чому виразилися такі пом`якшуючі покарання обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Зважаючи на ці обставини в сукупності з характером установлених конкретних дій винного, апеляційний суд визнав неможливим досягти мети попередження вчинення нових злочинів й виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства.
Разом з тим, Суд погоджується з доводами засудженого та його захисника у касаційних скаргах про можливість досягти мети виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства.
Як убачається з кримінального провадження, ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, на спеціальних обліках не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, добровільно відшкодував витрати на стаціонарне лікування потерпілого в медичному закладі. Обставинами, що пом`якшують покарання, є повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, щообтяжує покарання, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Наведеного апеляційний суд повною мірою не врахував і таким чином не додержався вимог статей 50, 65 КК. При цьому апеляційний суд достатньо не обґрунтував необхідності призначення ОСОБА_1 заходу примусу, який належить відбувати реально.
Таким чином, виходячи з установлених фактичних обставин кримінального провадження, які впливають на вибір заходу примусу, а також з аналізу даних про особу ОСОБА_4 як у загально-соціальному стані, так і в аспекті його потенційної суспільної небезпеки, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, Суд дійшов висновку про можливість застосувати до засудженого положення ст. 75 КК та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК. При цьому Суд урахував думку потерпілого ОСОБА_2, який надіслав до Суду заяву та просив задовольнити касаційну скаргу засудженого, змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та звільнити останнього від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК.
Твердження, викладене в касаційних скаргах щодо врахування судом такої обтяжуючої покарання обставини, як вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння спростовується показаннями засудженого, який не заперечував того, що на час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп`яніння. Зазначене підтверджується аудіозаписом судового засідання від 05 листопада 2018 року та журналом судового засідання (т. 1 а.п. 88-95), відповідно до яких ОСОБА_1 визнав вину в повному обсязі.
Суд також вважає обґрунтованими доводи прокурора в касаційній скарзі про безпідставне стягнення із засудженого на користь держави судового збору в розмірі 704, 80 грн та на користь потерпілого ОСОБА_2 - витрат на оплату судового збору в розмірі 1000 грн.
Таке рішення суду не узгоджується з висновком об`єднаної палати Верховного Суду, наведеним у постанові № 51-284кмо17 від 23 січня 2019 року, відповідно до якого при вирішенні в межах кримінального провадження цивільного позову стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність, не допускається, адже таке стягнення суперечить закріпленим у статтях 2, 7, 9 КПК завданням кримінального провадження, засаді законності, не відповідає приписам ч. 5 ст. 128, статей118,119,370цьогоКодексута істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених цим Кодексом.
Тому вважає за необхідне задовольнити вимоги прокурора в касаційній скарзі.
При цьому Суд враховує, що потерпілий не позбавлений права звернутися до суду в порядку, передбаченому законом,щодо повернення зайво сплаченого судового збору.
Враховуючи викладене, судові рішення підлягають зміні на вищевказаних підставах.
Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції, не встановлено.
З огляду на викладене, а також зважаючи на доводи та вимоги у касаційних скаргах, ці скарги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_1 та захисника Мотрича Є. Р. задовольнити.
Вирок Рівненського апеляційного суду від 16 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 змінити.На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому судом апеляційної інстанції за ч. 1 ст. 121 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, і відповідно до ч. 1 ст. 76 КК покласти на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цей же вирок апеляційного суду та вирок Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 в частині судових витрат змінити, виключити з них рішення про стягнення із засудженого ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 704,80 грн та на користь потерпілого ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 1000 грн.
Звільнити ОСОБА_1 з місць позбавлення волі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
Г. Р. Крет А. П. Бущенко І. В. Григор'єва