727/4155/17 Про умисне, повторне таємне викрадення чужого майна, скоєне з проникненням до приміщення( - 10.10.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016260040001479, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Молдова, уродженця с. Котяла Бричанського району Республіки Молдова, без реєстрації та постійного місця проживання на території України,

у вчиненні злочинів, передбачених частинами 3, 4 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 13 січня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вироком суду вирішено питання щодо процесуальних витрат та розглянуто цивільні позови.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 травня 2016 року в період часу з 00:30 по 13:30, переслідуючи корисливий мотив, умисно, повторно (тобто маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість), проник до підвального приміщення будинку АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2, чим завдав йому майнову шкоду на загальну суму 8250 грн.

Крім того, ОСОБА_1 у період часу з 13:00 04 липня 2016 року по 11:10 14 липня 2016 року, переслідуючи корисливий мотив, умисно, повторно, проник до приміщення квартири АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_3, чим завдав їй майнову шкоду на загальну суму 750 грн.

Крім того, ОСОБА_1 09 серпня 2016 року в період часу з 09:30 по 16:30, переслідуючи корисливий мотив, умисно, повторно, проник до приміщення будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_4, чим завдав їй майнову шкоду на загальну суму 402 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2018 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Жар Ю.Г. залишено без задоволення. Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 липня 2018 року змінено. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 13 січня 2017 року по 09 жовтня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляду в суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що належність ювелірних прикрас потерпілій ОСОБА_4 встановлена по ксерокопії відповідних бірок, оригіналів яких за його клопотанням надано не було. Наголошує, що судом не було враховано його негативний стан здоров`я та наявність тяжких захворювань. Вказує, що довідки, які підтверджують його хворобливий стан, судом безпідставно не прийнято до уваги, та відмовлено у його клопотанні про призначення судово-медичної експертизи. Зазначає, що ухвала апеляційного суду складена українською мовою, та для нього є незрозумілою.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу засудженого потерпіла ОСОБА_4 вказує про необґрунтованість такої скарги, просить залишити її без задоволення.

У судовому засіданні засуджений підтримав касаційну скаргу, та додатково пояснив, що не згоден із розміром заподіяних збитків потерпілій ОСОБА_4 Зазначає, що наголошував про це в апеляційній скарзі, однак судом його доводи не взято до уваги.

Захисник підтримав касаційну скаргу засудженого, прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги, просила судові рішення залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Згідно зі ст. 370 КПК України ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Крім того, згідно з вимогами ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляції, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак, на переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком суду, засуджений ОСОБА_1 та в його інтересах захисник Жар Ю.Г. оскаржили такий вирок в апеляційному порядку.

При цьому, засуджений та захисник у своїх апеляційних скаргах просили, окрім іншого, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України, враховуючи, що крім показань потерпілої ОСОБА_4 в ході судового розгляду не було здобуто доказів, що б підтверджували обсяг викраденого у неї майна та його вартість.

Залишаючи без задоволення вказані апеляційні скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що показання потерпілої ОСОБА_4 про кількість та вартість викраденого майна, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про придбання у ОСОБА_1 ювелірних виробів зі срібла та золота, та досліджені письмові докази у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_4 саме у кількості та вартості, про яку вказує остання.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що розмір заподіяної потерпілій ОСОБА_4 шкоди визначено на підставі пояснень самої потерпілої та наданих нею бірок придбаних ювелірних виробів.

Кількість викрадених у потерпілої прикрас оспорюється засудженим, при цьому в ході досудового розслідування було знайдено та вилучено лише частину таких виробів.

Тобто, розмір заподіяного збитку, що, зокрема, впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 185 КК України, встановлено виключно на підставі пояснень потерпілої.

Жодних інших відомостей про кількість та вартість викрадених прикрас, про походження наданих бірок ювелірних виробів, матеріали кримінального провадження не містять.

Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

Крім того, ст. 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, не дотримався принципу "поза розумним сумнівом", ретельно не перевірив доводи апеляційних скарг захисника та засудженого щодо кваліфікації дій останнього, не надав на такі доводи вичерпної відповіді, при цьому належним чином не вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК України).

Таким чином, на думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такої ухвали.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості та дотримуючись положень процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційних скарг, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь, та ухвалити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.