2а-2657/11/1522 Про визнання протиправними дії обласного військового комісаріату при призначенні та нарахуванні пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, визнання права на щомісячне підвищення до пенсії, як інваліда війни 2 групи, визнання протиправними дії ГУПФУ при призначенні та нарахуванні пенсії, та зобов'язання ГУПФУ призначити та перерахувати зазначену пенсію - 18.05.2016 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційній скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 28 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Одеського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

У червні 2006 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Одеського обласного військового комісаріату, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 09 лютого 2012 року, просив:

- визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату при призначенні та нарахуванні пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячного підвищення до пенсії, як інваліду війни 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, в частині застосування постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №01;

- визнати право на щомісячне підвищення до пенсії, як інваліда війни 2 групи, з 01 січня 2006 року у розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) в редакції Закону України від 03 березня 2005 року № 2458-IV (2458-15) ;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при призначенні та нарахуванні пенсії, як інваліду 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в частині застосування, в період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 01 та в частині застосування, в період з 01 січня 2008 року, ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону від 28 грудня 2007 року № 107-VІ (107-17) ;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 26 травня 2004 року здійснити позивачу, як інваліду війни 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, призначення та перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 26 травня 2004 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та, починаючи з 01 січня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та враховуючи встановлений законодавством розмір мінімальної пенсії за віком має право на отримання пенсії по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 26 травня 2004 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік та, починаючи з 01 січня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 28 травня 2012 року залишено без розгляду адміністративний позов в частині вимог щодо визнання дій відповідача з відмови провести перерахунок та зобов'язання здійснити перерахунок й виплату пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ої категорії та щомісячного підвищення пенсії у розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 26 травня 2004 року по 26 червня 2005 року, на підставі ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 28 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 27 липня 2005 року по 09 вересня 2011 року в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з виключенням виплачених за зазначений період сум; у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними дій відповідачів, та перерахунку й виплаті позивачу пенсії як інваліду війни 2 групи підвищення до пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком з 27 липня 2005 року відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_2 звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судові рішення скасувати, винести нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Приморського районного суду м.Одеси від 28 травня 2012 року, виклавши резолютивну частину в новій редакції: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 26 травня 2004 року в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та здійснити ОСОБА_2 перерахунок щомісячного підвищення пенсії у розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 26 травня 2004 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим".

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії за посвідченням серії НОМЕР_1 від 16 липня 2004 року.

26 травня 2004 року ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності на підставі довідки МСЕК серії МСЕ № 037475 та призначена пенсія по інвалідності.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що прийняті судами попередніх інстанцій рішення даній справі не відповідають вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, прийняті без належного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Мінімальна пенсія за віком встановляються в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розмір прожиткового мінімуму визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Зазначене дає підстави дійти висновку, що згідно з положеннями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, яка встановляється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному Законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Перерахунок вказаних пенсій проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Скасовуючи судові рішення, ухвалені у даній справі та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд в ухвалі від 05 червня 2013 року зазначив про недослідження судами питання щодо дати звернення позивача з заявою про перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", неповне дослідження та аналіз Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Так, пунктом 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) внесені зміни, у тому числі до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), у зв'язку з чим з 22 травня 2008 року відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В подальшому, зокрема протягом 2009-2010 років, положення ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не змінювались і не конституційними не визнавались.

Вищенаведене судами попередніх інстанцій не враховано, зазначені вище обставини судами не встановлені та не перевірені, належної оцінки їм не надано.

У відповідності з ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанції не перевірили та не надали належної оцінки фактичним обставинам справи, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків судів першої і апеляційної інстанцій.

Згідно ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.