713/2072/18 Про порушення ПДР, керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, скоєння наїзду у межах проїзної частини дороги на велосипедиста, який рухався в зустрічному напрямку по лівому краю дороги, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, та залишення потерпілого на узбіччі з правого боку проїзної частини дороги в безпорадному стані - 11.09.2019 Прийняття

брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої та апеляційної інстанцій на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 5 березня 2019 року

в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018260000000346, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 4 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2

ст. 286 КК - на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 135 КК - на строк 2 роки, а на підставі

ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі

на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 15 вересня 2018 року.

Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 15 вересня 2018 року близько 15:40 всупереч вимогам пунктів 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а),12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем "Mitsubishi Carisma" (д.р.н. НОМЕР_1, Республіка Польща), рухаючись на

вул. Головній в с. Лекече Вижницького району зі сторони с. Лопушна в напрямку

м. Сторожинця зі швидкістю понад 50 км/год, що перевищує допустиму в межах населеного пункту, наближаючись до будинку № 11, не врахував дорожньої обстановки та, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, допустив наїзд у межах проїзної частини дороги на велосипедиста

ОСОБА_2, який рухався в зустрічному напрямку по лівому краю дороги. Унаслідок наїзду потерпілий отримав тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

Крім цього, ОСОБА_1 після скоєння ДТП, не зупинивши автомобіля, достовірно знаючи, що такими своїми діями він поставив ОСОБА_2 в небезпечний для життя стан, не переконався, чи потребує він допомоги, не викликав бригаду швидкої медичної допомоги, з місця події втік, залишивши потерпілого, який був позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, на узбіччі з правого боку проїзної частини дороги в безпорадному стані.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 5 березня 2019 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3 та адвоката Алєксандрова О.П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнив, вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 4 січня 2019 року в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1

ст. 135 КК, призначення покарання за цією статтею і за сукупністю злочинів скасував та закрив кримінальне провадження в цій частині на підставі п. 7 ч. 1

ст. 284, ст. 417 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) )

у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

За частиною 2 ст. 286 КК цей суд вирок змінив, виключив із вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, та ухвалив вважати ОСОБА_1 засудженим

за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки

з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки,

а на підставі ст. 75 КК звільнив від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком тривалістю 2 роки та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу із питань пробації; повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження

з уповноваженим органом із питань пробації.

В іншій частині вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду

і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК тяжкості кримінального правопорушення, особі засудженого, конкретним обставинам справи та меті покарання через м`якість. На думку прокурора, зазначені

у вироку дані про особу ОСОБА_1 та обставини, які пом`якшують покарання, можуть бути враховані при призначенні засудженому покарання у межах санкції

ч. 2 ст. 286 КК.

Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно виключив із вироку посилання на таку обтяжуючу покарання ОСОБА_1 обставину, як вчинення ним злочину у стані алкогольного сп`яніння.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засудженого - адвокат Алєксандров О.П. та потерпілий ОСОБА_3 просять залишити її без задоволення,

а ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення

вимог кримінального процесуального закону, тобто таке, що перешкодило

чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення

(ч. 1 ст. 412 КПК).

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Враховуючи те, що висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, доведеність цього обвинувачення та кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі прокурора не заперечуються, суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.

Призначене судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам статей 50, 65, 75 КК.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої

і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК,

і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення має бути умотивовано у вироку.

У цьому провадженні, як видно з його матеріалів, не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_1 призначено з порушенням визначених у законі загальних засад, як на це указує прокурор у касаційній скарзі.

Апеляційний суд, переглянувши це кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника засудженого - адвоката Алєксандрова О.П. та потерпілого ОСОБА_3, дійшов висновку про необхідність зміни вироку в частині призначеного ОСОБА_1 покарання.

Цей суд, змінюючи вирок і вирішуючи питання щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_1 покарання та про можливість його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, а також звільнення від відбуття основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину врахував дані про особу засудженого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір покарання і порядок його відбування.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який не має судимості, характеризується позитивно за місцем проживання, утримує чотирьох дітей 2006, 2012, 2016, 2019 року народження, а також те, що він доглядає за престарілою ОСОБА_4, 1935 року народження, яка потребує постійного стороннього догляду, зважив на посткримінальну поведінку ОСОБА_1, який хоча і залишив місце події, як він пояснив, перебуваючи у стані шоку, однак зробив належні для себе висновки, виправивши свої попередні дії щодо залишення місця ДТП, та з`явився до працівників поліції самостійно. Крім того, суд врахував щире каяття, добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому.

Також суд узяв до уваги, що в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_3 відмовився від частини обвинувачення, а саме за ч. 1 ст. 135 КК, та просив звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, оскільки ОСОБА_1 повністю відшкодував спричинену матеріальну і моральну шкоду, будь-яких претензій матеріального чи морального характеру він до ОСОБА_1 не має та його пробачив.

На час розгляду провадження в касаційному суді від потерпілого ОСОБА_3 надійшло заперечення на касаційну скаргу прокурора, в якому він погоджується з призначеним ОСОБА_1 покаранням із застосуванням положень ст. 75 КК, зазначає, що саме з цих підстав і подавав апеляційну скаргу та просить ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 5 березня 2019 року залишити без змін.

Також суд взяв до уваги і те, що дружина та діти потерпілого ОСОБА_5 -

ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, не подавали заяви про залучення їх до провадження як потерпілих, оскільки ще під час досудового розслідування

ОСОБА_1 повністю відшкодував їм матеріальну, моральну шкоду, що підтверджено нотаріально посвідченою заявою вказаних осіб від 9 жовтня

З урахуванням наведеного, а також обставин, які пом`якшують покарання, відомостей, що характеризують особу винного як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, встановлених судом конкретних обставин події, оцінки поведінки засудженого після вчинення злочину, що характеризує його особу, суд апеляційної інстанції призначив ОСОБА_1 покарання, не пов`язане з ізоляцією від суспільства, але в умовах здійснення контролю за поведінкою засудженого під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на строк, достатній для того, щоб він довів своє виправлення. Це рішення в ухвалі мотивовано належним чином, воно не сприймається як явно несправедливе чи недостатнє для досягнення мети покарання.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення і перевиховання

ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбуття основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Крім того, з огляду на обставини вчинення злочину суд призначив ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

З огляду на викладене, враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, колегія суддів вважає, що призначене судом апеляційної інстанції покарання ОСОБА_1 є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів, відповідає вчиненому.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не вважає, що застосування в цьому випадку ст. 75 КК було неправильним.

Посилання прокурора у касаційній скарзі на безпідставне виключення апеляційним судом обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а отже, і на м`якість призначеного ОСОБА_1 покарання,

не ґрунтуються на матеріалах провадження та є безпідставними.

У судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 заперечував, що керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, та пояснив, що вжив алкоголь після ДТП, перебуваючи у шоковому стані.

Із висновків токсикологічної експертизи від 21 вересня 2018 року № 1242 та комісійної експертизи від 11 жовтня 2018 року № 128 щодо визначення ступеня сп`яніння ОСОБА_1 вбачається, що такі висновки були надані, виходячи із вихідних даних про те, що ОСОБА_1 після ДТП до моменту забору крові не вживав алкоголь (тобто даних, які заперечує ОСОБА_1 ).

Крім того, з висновків експертів вбачається, що забір крові був здійснений о 19:00, тобто з моменту ДТП, яка мала місце о 15:40, ОСОБА_1 мав реальну можливість вжити алкоголь, оскільки не був затриманий.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виключення з вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання -вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 злочину у стані алкогольного сп`яніння не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а показання ОСОБА_1 про вживання ним алкоголю після ДТП судом не спростовані, тому всі сумніви відповідно до ст. 62 Конституції України трактуються на користь особи.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. Порушень норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, які би були підставами для скасування судового рішення, про що просить прокурор у касаційній скарзі, не встановлено.