Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ситникова О.Ф.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Херсонській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ в Херсонській області), начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Херсонській області Вакуленка Р.А., старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Херсонській області Пасікова О.М. про визнання незаконними дій,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 7 серпня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати незаконними дії начальника ВПВР УДВС ГУЮ в Херсонській області Вакуленко Р.А. та старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Херсонській області Пасікова О.М. по закінченню виконавчого провадження від 6 січня 2015 року щодо виконання постанови Одеського апеляційного адміністртаивного суду від 10 вересня 2014 року (виконавчий лист № 653/447/14-а від 23 вересня 2014 року); визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Херсонській області Пасікова О.М. від 6 січня 2015 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом від 23 вересня 2014 року № 653/447/14-а.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 7 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року у справі № 653/447/14-а скасовано постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 4 березня 2014 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Зобов'язано Виконавчий комітет Генічеської міської ради Херсонської області вчинити необхідні дії для повного виконання пункту 1.1 рішення Виконавчого комітету Генічеської міської ради Херсонської області "Про знесення самовільно збудованих господарських будівель по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3".

23 вересня 2014 року Генічеським районним судом Херсонської області видано виконавчий лист у даній справі.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області Пасіковим О.М. відкрито виконавче провадження та надано строк боржнику для добровільно виконання рішення до 9 жовтня 2014 року. Постанова направлена на адресу боржника 6 жовтня 2014 року, отримано 14 жовтня 2014 року.

Державним виконавцем складено акт від 17 листопада 2014 року про те, що рішення суду в добровільному порядку боржником не виконано.

18 листопада 2014 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680 грн.

Постановою державного виконавця від 16 грудня 2014 року винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 1360 грн. на підставі акту про невиконання рішення суду. Постанову направлено 20 грудня 2014 року, отримано 23 грудня 2014 року.

6 січня 2015 року за вих. № 23 державний виконавець направив до Генічеського РВ УМВС України в Херсонській області подання про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Генічеської міської ради на підставі статті 382 Кримінального кодексу України.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області від 6 січня 2015 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV (606-14) ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В частині третій вказаної статті наведений перелік дій, які має право вчиняти державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом тощо.

За правилами статті 89 Закону № 606-ХІV в разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 75 Закону № 606-ХІV в разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

В силу пункту 11 частини першої статті 49 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (частина третя статті 49 Закону № 606-XIV).

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України "Про виконавче провадження").

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки виконати рішення без участі боржника неможливо і на боржника накладено штрафи та надіслано повідомлення до Генічеського РВ УМВС України у Херсонcькій області про притягнення до відповідальності згідно із законом, тому старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Херсонській області правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте, судами не встановлено які заходи примусового виконання рішень, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , вживав державний виконавець, оскільки вчинених ним виконавчих дій було недостатньо для реального виконання рішення суду на користь стягувача.

Крім того, закінчення виконавчого провадження в даному випадку позбавляє позивача права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання і фактично узаконює невиконання судового рішення, що в розумінні практики Європейського суду з прав людини вважається порушенням права на справедливий суд (статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 7 серпня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.