157/846/18 Про заподіяння потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень у виді закритого перелому лівої великогомілкової кістки в нижній третині заднього краю та закритого перелому верхньої лівої малогомілкової кістки з незначним зміщенням уламків, скоєне на ґрунті особистих неприязних стосунків, зі злочинною недбалістю - 04.09.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Сіжука П.О. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16 серпня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2017 року за № 12017030090000262, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Хотешів Камінь-Каширського району Волинської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 128 КК України без призначення покарання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 8 203, 63 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 12 000, 00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 20 березня 2019 вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16 березня 2018 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона 24 липня 2017 року близько 20 год. 30 хв. біля в`їзду на територію домогосподарства АДРЕСА_1, діючи на ґрунті особистих неприязних стосунків, зі злочинною недбалістю, схопила правою рукою за волосся потерпілу ОСОБА_3 та потягнула її до низу, змусивши присісти на землю, внаслідок чого спричинила їй середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді закритого перелому лівої великогомілкової кістки в нижній третині заднього краю та закритий перелом верхньої лівої малогомілкової кістки з незначним зміщенням уламків.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями до неї захисник Сіжук П.О., посилаючись на неповноту і однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. Даючи свій аналіз доказам у кримінальному провадженні, стверджує, що з потерпілою ОСОБА_3 стався нещасний випадок, однак, суд безпідставно відкинув показання єдиного свідка-очевидця обставин отримання нею тілесних ушкоджень - ОСОБА_4, надавши перевагу непослідовним та суперечливим показанням ОСОБА_3 . Також зазначає, що в основу судових рішень покладені висновки судово-медичних експертиз № 116 від 18 серпня 2017 року та № 125 від 24 травня 2018 року щодо наявних у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, які не можуть бути визнані допустимими доказами, оскільки ґрунтуються на медичних документах, отриманих з порушенням встановленого кримінальним процесуальним законом порядку. Вважає, що суд вийшов за межі пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, зі злочинною недбалістю, кваліфікувавши її дії за цієї нормою кримінального закону як вчиненні зі злочинною самовпевненістю. Крім того, вказує на те, що в ухвалі апеляційного суду не наведено переконливих відповідей на доводи апеляційної скарги захисника.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у кримінальному провадженні подав заперечення на касаційну скаргу захисника Сіжука П.О., в яких вказав на законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та просив залишити їх без зміни.

Прокурор Чабанюк Т.В. вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Чабанюк Т.В. та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Наведені в касаційній скарзі доводи захисника Сіжука П.О. про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені апеляційним судом під час розгляду його апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1, є обґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України убачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, з наведенням відповідних мотивів на спростування наведених у ній доводів.

Однак, указаних вимог закону при розгляді даного кримінального провадження апеляційним судом дотримано не було.

Зокрема, відхиляючи доводи захисника Сіжука П.О. про недопустимість як доказів висновків судово-медичних експертиз, суд апеляційної інстанції в ухвалі послався на те, що їх було отримано на підставі постанов органу досудового розслідування, тобто в передбачений законом спосіб. При цьому апеляційний суд не дав оцінки твердженням захисника в апеляційній скарзі про те, що, як убачається з постанови слідчого про призначення судово-медичної експертизи, для проведення дослідження експерту було надано слідчим медичну картку стаціонарного хворого та шість рентгенівських знімків на ім`я ОСОБА_3, а не історію хвороби останньої, яку вона мала право сама надати експерту, як зазначив у вироку стосовно ОСОБА_1 суд першої інстанції. Незважаючи на те, що на цьому наголошував захисник у своїй апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не з`ясував, які саме медичні документи були надані для дослідження експерту, не дав відповіді на доводи апеляції з приводу порушення вимог ст. 290 КПК України щодо відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування, формально пославшись в ухвалі на те, що доказів отримання їх незаконним шляхом або з порушенням встановленого законом порядку не виявлено.

Також захисник Сіжук П.О. обґрунтовано зазначив у касаційній скарзі, що апеляційним судом усупереч вимогам ст. 419 КПК України не дано чіткої відповіді на доводи його апеляційної скарги щодо наявних розбіжностей у встановленні судом суб`єктивної сторони злочину.

Так, суд першої інстанції, встановивши обставини вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, зазначив, що засуджена вчинила злочинне діяння у формі необережності у виді злочинної недбалості. Разом із тим, даючи юридичну оцінку діям ОСОБА_1, суд кваліфікував дії засудженої за ст. 128 КК України як вчинення необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження у виді злочинної самовпевненості.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді провадження в апеляційному порядку, що перешкодило постановленню законного та обґрунтованого рішення і відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для його скасування.

Крім того, зі змісту касаційної скарги захисника Сіжука П.О. також убачається, що він у своїй скарзі порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Однак, з огляду на наявність вищезазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону й на те, що вирішення інших викладених у скарзі доводів пов`язано з переоцінкою сукупності зібраних доказів, колегія суддів не вбачає підстав для їх перевірки у ході касаційного розгляду та вважає, що з урахуванням вимог, заявлених в апеляційній скарзі захисника, зазначені доводи має перевірити суд апеляційної інстанції, у зв`язку з чим є підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.