Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В., Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2012р. по справі № 2а-2233/12/2070

за позовом Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

до Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова

про стягнення податкового боргу,

ХОДПІ звернулася до суду із позовом до Науково-виробничого підприємства "Академія" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова, в якому просила стягнути з відповідача суму податкового боргу.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 24 жовтня 2012 року позов задовольнив у повному обсязі. Стягнув з Науково-виробничого підприємства "Академія" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова, на користь Державного бюджету України заборгованість в розмірі 60007,52 грн.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по сплаті заборгованості, тому зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

Науково-виробниче підприємство "Академія" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова подало апеляційну скаргу, в якій з урахуванням часткової відмови від апеляційної скарги просило скасувати постанову суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 59249,2 грн. та прийняти в цій частині нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що станом на 13.02.2012р. підприємство має несплачену суму податкового боргу у загальному розмірі 60 007,52 грн., у тому числі:

податок на додану вартість - 58372,00 грн.; податок на прибуток - 758,32 грн. (основний платіж - 758,32 грн., пеня - 0,32 грн.); податок на доходи фізичних осіб - 877,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ХОДПІ суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по сплаті заборгованості, тому зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 176.1. Податкового кодексу України платники податку зобов'язані:

е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку;

Відповідно до п. 1.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III (2181-14) , чинного на час виникнення спірних правовідносин, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

У відповідності до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, несплачена платником податків у визначені строки, вважається сумою податкового боргу платника податків.

На час розгляду справи заборгованість відповідачем не було сплачено.

Відповідно до ст. 20.1. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платників податків який має податковий борг, щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується копіями карток особових рахунків платника податків НВП "Академія" наявність податкового боргу підприємства з податку на додану вартість - 58372,00 грн., податку на прибуток - 758,32 грн. (основний платіж - 758,32 грн., пеня - 0,32 грн.), податку на доходи фізичних осіб - 877,20 грн., яка виникла з наступних підстав.

Науково-виробниче підприємство "Академія" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова надало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість № 85204 від 20.01.2011 року із визначеною суму зобов'язання у розмірі 24990 грн., заборгованість по якій виникла 30.01.2011 року; № 45871 від 19.05.2011 року на суму зобов'язання 424 грн., заборгованість по якій настала 30.05.2011 року; № 78252 від 18.11.2011 року на суму зобов'язання 33000 грн., заборгованість по якій настала 30.11.2011 року.

Також, Науково-виробничим підприємством "Академія" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова надано до податкового органу податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб № 22817 від 21.03.2011 року, якою визначена сума зобов'язання у розмірі 877,2 грн., заборгованість по якій виникла 01.03.2011 року.

Крім того, ХОДПІ до Науково-виробничого підприємства "Академія" Товариства інвалідів Київського району міста Харкова податковим повідомленням-рішенням № 0001111510 від 20.02.2009 року застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн., та у зв'язку з несвоєчасною сплатою яких виникла заборгованість 02.03.2009 року; також відповідачем надана декларація з податку на прибуток № 92254 від 08.02.2011 року із самостійно визначеним зобов'язанням у розмірі 248 грн., заборгованість з сплати якої виникла 9.02.2011 року

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по сплаті заборгованості, тому зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

При цьому, колегія суддів відхиляє викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи про невиконання податковим органом умов, дотримання яких є необхідним для стягнення боргу в судовому порядку, зокрема щодо дотримання законодавства в частині направлення платнику податкової вимоги з податку на додану вартість та граничних строків стягнення податкового боргу.

Так, згідно підпунктів 6.2.1, 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Відповідно до п.п. 6.3.1, 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Наведені положення Закону дають підстави для висновку, що податкова вимога направляється на загальну суму податкового боргу, а не окремо за податковим боргом по кожному виду податку, збору (обов'язковому платежу) .

Отже, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу були направлені щодо податку на прибуток: перша податкова вимога від 24.07.2008 року №1/476 та друга податкова вимога від 03.09.2008 року №2/581, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с. 27, 28).

Згідно картки особового рахунку платника з податку на прибуток, заборгованість підприємства не переривалася з моменту направлення податкових вимог до часу судового розгляду справи.

За таких обставин, податкових орган не мав обов'язку направляти підприємству інші податкові вимоги, а отже доводи апеляційної скарги відповідача щодо недотримання порядку стягнення податкового боргу є необґрунтованими.

Щодо порушення граничних строків стягнення податкового боргу, колегія суддів зазначає, що заборгованість, що стягується виникла в межах 1095 днів до часу подачі позову до суду, а отже відповідно до статті 102 Податкового кодексу України підлягає стягненню у повному обсязі.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства "Академія" товариства інвалідів Київського району м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2012р. по справі № 2а-2233/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.