Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Мороз Л.Л. Стрелець Т.Г. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (далі - ІДАБК) у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року

У лютому 2014 року ОСОБА_4 у Миколаївському окружному адміністративному суді пред'явив позов до ІДАБК у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Просив визнати протиправною та скасувати постанову ІДАБК у Миколаївській області від 15 лютого 2013 року № 14 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправною та скасовано постанову ІДАБК у Миколаївській області від 15 лютого 2013 року № 14 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ІДАБК у Миколаївській області оскаржила рішення судів у касаційному порядку. У касаційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований, як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність (СТО з автомийкою) по АДРЕСА_1.

01 лютого 2013 року відповідачем проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за наслідками якої складено акт перевірки про порушення позивачем вимог частини восьмої статті 39 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038), а саме здійснення експлуатації об'єкту СТО з автомийкою з самовільно перепланованих гаражів по АДРЕСА_1.

Приписами від 01 лютого 2013 року № 9 та № 10 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, від позивача вимагалося зупинити експлуатації вказаного об'єкта та оформити відповідні документи, які дають право на експлуатацію об'єкта.

15 лютого 2013 року відповідачем на підставі вказаних акту перевірки та припису прийнята постанова № 14 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на позивача накладено штраф у сумі 51615 грн.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем законодавства у сфері містобудівної діяльності.

З цим погодився й суд апеляційної інстанції.

Колегії суддів не може погодитися з такою правовою позицією судів попередніх інстанцій, оскільки вона є такою, що ґрунтується на неповно та не всебічно встановлених обставинах справи, та не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Суди у відповідності із вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язані були перевірити чи оскаржувані дії вчинені, а рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо, та в залежності від встановленого - вирішити спір.

Відповідно до вимог статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За приписами частини восьмої статті 39 Закону № 3038 експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Згідно з абзацом 4 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Як видно з матеріалів справи земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, Серії НОМЕР_1, з цільовим призначенням під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Відповідно до наданої копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого Миколаївським МБТІ від 07 липня 2008 року (інвентаризаційна справа № 3071, реєстровий № 2645) збудовано: житловий будинок (літ. "А-2"), вбиральня (піт. "Б-1"), гараж (літ. "Г-1"), гараж (літ. "Д1"), огорожа (№ 1,2, 8), споруди (№ 1, 2).

Відповідно до договору оренди нежитлових приміщень від 01 січня 2009 року ОСОБА_5 передав в оренду ФОП ОСОБА_4 на термін до 01 січня 2019 року нежитлові приміщення площею 139,5 кв. м.: гараж (літ. "Г-1") - 98,0 кв. м. та гараж (літ. "Д-1") - 41,5 кв. м. по АДРЕСА_1.

Відповідно до умов договору позивач прийняв в оренду нежитлове приміщення для використання під СТО та автомийку.

На час перевірки виявлено, що зазначений об'єкт експлуатується без прийняття в експлуатацію (відповідно до листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26 грудня 2012 року № 14614/512-14-02 автомийка по АДРЕСА_1 не приймалася до експлуатації).

Судами зазначається, що Інспекцією не доведено факт виконання будівельних робіт саме ОСОБА_4

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не надав правової оцінки вказаному договору оренди, а також не взяв до уваги, що саме ФОП ОСОБА_4 30 квітня 2009 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради видано дозвіл № 090573/П на розміщення СТО з автомийкою на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення по АДРЕСА_1 для здійснення в ньому ремонту автомобілів та надання послуг з миття автотранспорту.

Крім того, до ФОП ОСОБА_4 застосовані штрафні санкції за те, що він здійснював експлуатацію об'єкту містобудування без прийняття його в експлуатацію, а не у зв'язку із тим, що він, здійснивши реконструкцію цього об'єкту, не здав його в експлуатацію.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не з'ясовані обставини, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суди не виконали вимог вказаного процесуального закону й постановили рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно більш повно встановити обставини справи з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції та в залежності від встановленого вирішити спір.

При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за абзацом 4 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" серед іншого наступає саме у зв'язку із експлуатацією або використанням об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.