734/1810/15-к Про умисне вбивство - 05.06.2019 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисників Миролюбової О.В. і Лавріненко Т.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270130000217,

стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

1. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Миролюбова О.В. вимагає скасувати судові рішення стосовно засудженого ОСОБА_2 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді. У своїй касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема вказує, що всупереч положенням ст. 290 КПК України стороні захисту не було розкрито усі матеріали досудового розслідування, а саме відеозапис слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_3 та позбавлено можливості огляду речових доказів, що призвело до ухвалення вироку за недопустимими доказами. Крім того, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення. Зазначає і про незаконність оскаржуваних судових рішень, їх невідповідність вимогам статей 370, 419 КПК України.

У касаційній скарзі захисник Лавріненко Т.Г. вимагає скасувати судові рішення стосовно засудженого ОСОБА_2 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді. Свої вимоги мотивує істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає також про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статей 370, 419 КПК України, в якій відсутнє належне мотивування постановленого рішення.

2. Історія провадження, зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десятьроків. Позов ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн залишено без розгляду. Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

2.2 Суд апеляційної інстанції

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 25 лютого 2016 року апеляційні скарги прокурора, захисників Миролюбової О.В. і Лавріненко Т.Г. задоволено частково, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2015 року скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

2.3 Суд першої інстанції (вирок якого оскаржується)

За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десятьроків.

Зараховано у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення за період з 08 квітня 2015 року до 25 лютого 2016 року включно з розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідають два дні позбавлення волі.

Позов ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн залишено без розгляду.

Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

2.4 Суд апеляційної інстанції (ухвала якого оскаржується)

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року апеляційні скарги захисників Миролюбової О.В. і Лавріненко Т.Г. залишено без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2018 року стосовно засудженого ОСОБА_2 - без зміни.

2.5 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

08 квітня 2015 року, в нічний час ОСОБА_2 знаходячись в будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, з метою вбивства, наніс кухонним ножем ОСОБА_5 один удар в область лівого плечового суглобу, два удари в дільницю лівої вушної раковини, шість ударів в область шиї, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді однієї колото-різаної рани лівого плечового суглоба з переломом лівої лопатки, однієї колото-різаної рани шиї з ушкодженням 7-го шийного хребця які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров`я, однієї наскрізної колото-різаної рани шиї з ушкодженням м`язів шиї, щитовидної та язикової артерії, яка згідно висновку експертизи № 46 від 19 червня 2015 року відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя; сім колото-різаних ран на голові та шиї, які згідно даного висновку відносяться до легких тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров`я.

Смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_2, в період часу з 1 год. до 5 год. від механічної асфіксії аспірованою кров`ю дихальних шляхів внаслідок вдихання рідкої крові, яка виникла в результаті наскрізної колото-різаної рани шиї з ушкодженням судин та дихальних шляхів шиї з явищами кровотечі та знаходиться в прямому причинному зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

3. Доводи учасників судового провадження

Засуджений в режимі відеоконференції та його захисники у засіданні суду касаційної інстанції подані захисниками скарги підтримали, просили їх задовольнити, скасувавши судові рішення з закриттям кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді.

Прокурор під час касаційного розгляду заперечувала доводи, наведені в касаційних скаргах захисників.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17)

4.1.1 Стаття 87. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини

Частина 1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частина 2. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

3) порушення права особи на захист.

4.1.2 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.3 Стаття 290. Відкриття матеріалів іншій стороні

Частина 2. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Частина 11. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Частина 12. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

4.1.4 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.5 Стаття 412. Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону

Частина 1. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

4.1.6 Стаття 413. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність

Частина 1. Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:

1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

4.1.7 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:

2) мотивувальної частини із зазначенням:

мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

Частина 3. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів, наведених у касаційних скаргах, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, установлених КПК України (4651-17) , розгляд провадження суд касаційної інстанції здійснив у частині перевірки доводів скарги про дотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону при ухваленні судових рішень, якими засуджено ОСОБА_2 .

5.2 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

Відповідно до вимог процесуального закону судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення [4.1.4].

При цьому згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку [4.1.1].

Як убачається з оскаржуваних судових рішень, суди дійшли висновку, що з урахуванням доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку стороною обвинувачення доведено поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_2 вчинив умисне вбивство ОСОБА_7

Незважаючи на відсутність очевидців вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2, показання засудженого щодо непричетності до вчинення ним кримінального правопорушення спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, а саме показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, рапортом чергового Козелецького РВ, заявами ОСОБА_3 про нанесення тілесних ушкоджень ножем її чоловіку, ОСОБА_8 про добровільну видачу мобільного телефону, а також даними що містяться у протоколах за наслідками проведення слідчих дій та висновків експертів та експертиз, які повною мірою узгоджуються між собою та належним чином були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій.

Зокрема, згідно з встановленими судами фактичними обставинами, в день та на місці вчинення кримінального правопорушення у будинку, крім загиблого ОСОБА_5, перебували засуджений ОСОБА_2, потерпіла ОСОБА_3, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 Зазначені обставини підтверджуються показаннями свідків, потерпілої і не заперечувалися самим засудженим.

Показаннями свідків та засудженого достовірно встановлено, що в результаті конфліктів потерпіла ОСОБА_3 та ОСОБА_10 залишили будинок до вчинення кримінального правопорушення. Причому ОСОБА_10 перебував у іншому місці до ранку, що підтверджується показаннями ОСОБА_11, а потерпіла ОСОБА_3 повернулась до будинку після того, як засуджений ОСОБА_2 останнім з нього вийшов.

Що стосується обставин перебування у будинку окрім загиблого та засудженого свідка ОСОБА_8, то останній вказав, що також залишив його залишив через конфлікт з ОСОБА_2

Дослідженими під час розгляду справи доказами повністю спростовується причетність до вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_8 і ОСОБА_10, так як на одязі вказаних свідків слідів крові не виявлено. Також під час дослідження піднігтьового вмісту рук ОСОБА_8 і ОСОБА_10 кров не виявлено.

Відсутність контакту ОСОБА_8 з ОСОБА_14 підтверджується висновком експерта №98 від 21 травня 2015 року, оскільки на його речах жодних слідів, схожих на кров не виявлено.

Натомість, наявність безпосереднього контакту ОСОБА_2 з ОСОБА_14, підтверджена даними медико-криміналістичної експертизи №89-мк від 22 червня 2015 року, згідно з висновком якої на светрі та куртці засудженого виявлена кров загиблого ОСОБА_5

Проте, можливість потрапляння крові на одяг засудженого в результаті бризкання, коли останній торкався трупа ОСОБА_5, про що стверджував засуджений в суді, виключено поясненнями експертів Герасименка М.В., Михальчука А.В. та вищезазначеним висновком експертизи. При цьому походження крові на змивах рук ОСОБА_2 від померлого ОСОБА_5 не виключена.

Показання засудженого ОСОБА_2 про те, що після вживання спиртних напоїв він пішов спати, а коли прокинувся, то побачив, що потерпілого було вбито, судами першої та апеляційної інстанції правильно розцінено, як намагання уникнути відповідальності, оскільки допитані в судовому засіданні свідки та потерпіла зазначене заперечили та вказали, що засуджений був агресивним, намагався вчинити конфлікт, застосовував насильство.

Таким чином, згідно з встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення дії засудженого ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, як вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.

5.3 Щодо істотних порушень вимог процесуального закону

Доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, щодо невідкриття стороні захисту матеріалів провадження до початку судового розгляду, а отже у зв`язку з цим і недопустимістю всіх доказів цього провадження, Суд вважає безпідставними.

Так, процесуальний закон покладає на прокурора або слідчого за дорученням останнього надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання [4.1.3].

Як встановлено судом першої інстанції, стороною обвинувачення, відповідно до вимог ст. 290 КПК України, засудженому ОСОБА_2 та його захиснику Лавріненко Т.Г. відкривались матеріали досудового розслідування, в тому числі речові докази. Підтвердження виконання стороною обвинувачення вимог кримінального процесуального закону є досліджений судом протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових) матеріалів досудового розслідування від 24 червня 2015 року. При цьому засуджений та захисник власноруч розписались про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, жодних зауважень щодо перешкоджання чи ненадання їм речових доказів для огляду та відеозапису слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_3 відповідний протокол не містить (т. 5, а.к.п. 211-212).

Судові рішення відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України, є законними та обґрунтованими.

5.3.1 Щодо невідповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону

Доводи, наведені у касаційній скарзі захисника Миролюбової О.В. щодо невідповідності обвинувального акту стосовно ОСОБА_2 вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення є аналогічними доводам її апеляційної скарги в інтересах засудженого ОСОБА_2 та були предметом дослідження суду апеляційної інстанції.

Так, в обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення вчиненого засудженим, після чого зазначено правову кваліфікацію з посиланням на статтю та частину статті закону України про кримінальну відповідальність - ч. 1 ст. 115 КК України, а тому доводи захисника щодо непред`явлене обвинувачення, Суд вважає безпідставним.

Доводи, наведені у касаційній скарзі захисника Миролюбової О.В. щодо невідповідності обвинувального акту стосовно ОСОБА_2 вимогам ст. 291 КПК України, оскільки в ньому не міститься формулювання обвинувачення, є аналогічними доводам її апеляційної скарги в інтересах засудженого ОСОБА_2, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та спростовані в судовому рішенні.

Так, в обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення вчиненого засудженим, після чого зазначено правову кваліфікацію з посиланням на статтю та частину статті закону України про кримінальну відповідальність - ч. 1 ст. 115 КК України, а тому доводи захисника щодо непред`явлення обвинувачення Суд вважає безпідставними.

5.4 Висновки за наслідками розгляду касаційної скарги

З огляду на викладене, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що були б безумовними підставами для скасування оскаржуваних захисниками судових рішень, Судом не встановлено.

При цьому Суд констатує, що відповідно за самим змістом ч. 2 ст. 290 КПК України презюмується, що відкриття має бути здійснено до початку судового розгляду, оскільки сторони мають право на цей час бути готовими до проведення змагального процесу - мати заперечення на доводи сторони обвинувачення та навпаки.

Разом з тим, сторона як захисту, так і обвинувачення не може використовувати вказане положення процесуального закону як формальну й безумовну підставу, щоб вимагати від судів скасувань судових рішень.

Крім того, положення ч. 12 статті 290 КПК України про наслідки недопущення судом відомостей, що містяться в них як докази, може мати місце лише у випадку саме невідкриття матеріалів провадження. Але щодо відкриття матеріалів тільки до початку проведення підготовчого судового засідання законодавцем нічого не зазначено.