732/1374/16-к Про перевищення влади, скоєне працівниками правоохоронного органу - 04.06.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 06 квітня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, працюючого оперуповноваженим Городнянського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, з неповною вищою освітою, одруженого, такого, що має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК,

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Дібровне Городнянського району Чернігівської області та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, безробітного, не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК, та виправдано, ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28 і ч.2 ст. 365 КК, та виправдано.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувались у перевищенні влади, вчиненому групою осіб, тобто умисному вчиненні працівниками правоохоронного органу дій, які явно виходили за межі наданих їм прав та повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадянина ОСОБА_3, та супроводжувалось стосовно потерпілого насильством, за відсутності ознак катування.

Так, відповідно до обвинувачення, ОСОБА_1 10 червня 2016 року, близько 21 години 10 хвилин перебуваючи на посаді оперуповноваженого Городнянського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, здійснював оперативну допомогу слідчо-оперативній групі Городнянського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області при проведенні виїзду за заявою ОСОБА_4 щодо вчинення крадіжки речей з його будинку АДРЕСА_1 .

В ході здійснення вказаної допомоги ОСОБА_1 спільно з місцевим дільничним інспектором поліції Городнянського ВП Менського ВП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_2., діючи на власний розсуд, прибули до домогосподарства АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_3, з метою перевірки причетності його до вчинення крадіжки у ОСОБА_4

Того ж дня, близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зайшли до вказаного господарства без належно для того дозволу, здійснили фактичне затримання ОСОБА_3, застосували до нього спеціальний засіб "кайданки", без належних для того підстав. Виводячи фактично затриманого ОСОБА_3 з домогосподарства на вулицю, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 безпідставно завдали йому ударів у голову, плечі, спину та по ногам. Також завдали тілесні ушкодження по руці матері ОСОБА_3 - ОСОБА_6, яка намагалась перешкодити завдавати тілесні ушкодження її сину.

У подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 силоміць вивели ОСОБА_3 на вулицю, посадили його до службового автомобіля та возили по с. Дібрівному Городнянського району. Близько 23 години 30 хвилин 10 червня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 доставили ОСОБА_3 до Городнянської ЦРЛ, де його оглянув лікар та зафіксував наявні тілесні ушкодження. Після огляду ОСОБА_3 без складання будь-яких документів відпустили до дому. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було кваліфіковано за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 06 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Так, зокрема, прокурор вказує на те, що апеляційним судом не було належним чином перевірено доводи апеляційної скарги прокурора про те, що виправдувальний вирок суду першої інстанції не містить ґрунтовних мотивів для виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у вироку немає посилання на закон з яких саме підстав виправдано підсудних, не зазначено з яких причин суд відкинув докази обвинувачення. Ухвала за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Бузаков О.Ю. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Захисник Копейкін С.О., який діє в інтересах ОСОБА_1, у запереченнях на касаційну скаргу прокурора просить залишити цю скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни. Свої заперечення обґрунтовує ще й тим, що у діях його підзахисного відсутня об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК, а саме заподіяння істотної шкоди.

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу прокурора й вважала, що ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні захисник Бузаков О.Ю. підтримав свої заперечення на касаційну скаргу, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями ст. 370 КПК як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Як зазначено у ст. 374 КПК, у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, і з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.

За змістом положень ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК, подав апеляційну скаргу.

Свою позицію прокурор мотивував невідповідністю висновків суду першої інстанції щодо виправдування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони були зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, і без належного з`ясування дійсних обставин події. При цьому, зазначав, що викладені у вироку докази на підтвердження встановлених обставин є вибірковими, одним з яких надана перевага над іншими без належного спростування.

Крім іншого, прокурор в апеляційній скарзі вказував на те, що суд першої інстанції як у мотивувальній, так і в резолютивній частині вироку не вказав законодавчих підстав виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме те, чи виправдано їх за недоведеністю вини, чи у зв`язку з відсутністю у їх діях складу злочину.

Внаслідок чого, прокурор просив скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК, та призначити їм за цим законом відповідне покарання.

Зі змісту ухвали, апеляційний суд, хоч і виклав доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, втім, залишаючи скаргу без задоволення, не зазначив підстав з яких її визнано необґрунтованою.

Так, апеляційний суд обмежився перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції щодо невинуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину, не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами апеляційної скарги та не розглянув доводи прокурора щодо наявності в матеріалах провадження достатніх та допустимих доказів винуватості цих осіб.

При цьому апеляційний суд погодився з висновками суду з приводу недопустимості доказів, належним чином не перевіривши матеріалів провадження, без наведення мотивів визнання таких доказів недопустимими.

Так, судом апеляційної інстанції не надано оцінки показанням потерпілого ОСОБА_3, який в засіданні апеляційного суду показав, що 10.06.2016 р. в денний час він перебував вдома, коли до нього зайшли співробітники поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з якими він раніше був знайомий. Останні, без попередження, одягли на нього кайданки, коли він перебував ще в ліжку, потім роздягненого, проти його волі, вивели на вулицю, побили його, затягли в автомобіль поліції, безпідставно звинувачуючи в злочині. Сам він ніякого опору поліцейським не чинив. Ніяких процесуальних документів ні до, ні після його затримання працівники поліції не складали.

Апеляційний суд, не перевіривши цих доводів потерпілого, не надавши їм відповідної оцінки, зробив передчасний висновок про те, що суд першої інстанції правильно встановив законність застосування кайданків та фізичної сили до потерпілого внаслідок його неправомірної поведінки, фізичного опору співробітникам поліції.

Втім, такий висновок апеляційного суду є невмотивованим і таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними доводам касаційної скарги, про те, що під час затримання, після огляду потерпілого ОСОБА_3, працівники поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не склали жодних процесуальних документів, як того вимагає чинний кримінальний процесуальний закон, залишились поза увагою апеляційного суду.

При чому, слід зазначити, що таких документів не було складено й у подальшому, коли ОСОБА_3 після затримання та огляду, без складання передбачених КПК (4651-17) процесуальних документів, які б могли підтвердити законність вимог працівників поліції та їх дій, відпустили потерпілого додому.

Не взято до уваги й показання матері потерпілого ОСОБА_6, яка в апеляційному суді показала, що 10.06.2016 р. вона в денний час перебувала у себе вдома, працювала по господарству, а її син знаходився в житловому будинку, приїхали співробітники поліції, котрі увійшли в житловий будинок і стали вимагати, щоб її син поїхав з ними. Хоча він опору не чинив, проте обидва працівники поліції заламали сину руки, одягли кайданки, стали душитиОСОБА_3, били, потім посадили його в машину і кудись повезли. Через кілька годин він повернувся, бачила у сина синці і садна на руках, у зв`язку з чим він звернувся до лікарні.

Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив законність висновків суду першої інстанції про "сумнівність" доказового значення протоколів проведення слідчих експериментів через те, що потерпілий відмовився надавати в суді будь-які показання та відповідати на запитання.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що до протоколів слідчих експериментів, в якості додатків долучені з порушенням вимог закону оптичні диски DVD-R, у зв`язку з чим прийшов до висновку, про недопустимість наявної там інформації. Тому, суд першої інстанції, на підставі ч. 3 ст. 358 КПК, виключив додатки до всіх протоколів слідчих експериментів з числа доказів, на які може посилатись сторона обвинувачення та визнав їх недопустимими доказами.

Втім, як вбачається зі змісту вироку, суд першої інстанції, виключивши додатки до всіх протоколів слідчих експериментів з числа доказів, не взяв до уваги в якості доказів і дані, що містяться у протоколах слідчих експериментів.

Крім того, апеляційний суд не перевірив невмотивований та необґрунтований висновок суду першої інстанції про критичне ставлення до показань свідка ОСОБА_6 з причин того, що свідок є матір`ю потерпілого. А зазначивши, що такі показання свідка ОСОБА_6 суперечать іншим доказам, не зазначив яким саме.

Втім, погодитись з такими висновками суду колегія суддів не може, оскільки вони є передчасними, необґрунтованими та суперечать вимогам закону.

Як вбачається з ухвали, апеляційний суд вказав, що зі змісту вироку вбачається, що суд першої інстанції виправдав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з недоведеністю їх винуватості у вчиненні інкримінованого злочину.

Втім, такі висновки апеляційного суду є неприйнятними припущеннями, оскільки вони суперечать змісту вироку, у мотивувальній та в резолютивній частині якого, не вказано підстав виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Отже, суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою не перевірив доводи прокурора, вичерпних та конкретних відповідей на них не дав, не провів ретельного аналізу і оцінки обставин, на які він посилався. Колегія суддів апеляційного суду зосередилась виключно на висновках суду першої інстанції, які безпосередньо оскаржувалися в апеляції прокурора, та обмежилась переліченням доказів, які наведені у вироку, не проаналізувавши їх у контексті з доводами прокурора. Достатньо обґрунтованих мотивів залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, так само як і спростування обставин, на які він посилався, в ухвалі не наведено.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК при розгляді апеляційної скарги прокурора і дійшов передчасного висновку стосовно законності вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, залишивши його без змін.

Допущені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду прийняти законне і обґрунтоване судового рішення, що у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, касаційну скаргу прокурора слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного перегляду слід усунути зазначені порушення, повно та всебічно перевірити доводи поданої на вирок апеляційної скарги, і в залежності від встановленого, постановити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року,

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 06 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.