Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ"

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року

у справі № 2а/1570/4827/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ"

до Головного управління Міндоходів в Одеській області (яке є правонаступником Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України в Одеській області)

про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України в Одеській області (далі - відповідач) про скасування рішення № 150963 від 04 квітня 2011 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 3400,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "Рубікон-ІІ", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу РУ Департаменту САТ ДПА України в Одеській області, посилаючись на те, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - РУ Департаменту САТ ДПА України в Одеській області його правонаступником - ГУ Міндоходів в Одеській області.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

РУ Департаменту САТ ДПА України в Одеській області провело фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, а саме: господарської одиниці - кафе, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить ТОВ "Рубікон-ІІ", за результатами якої складений акт від 02 березня 2011 року № 76/32-02/31018487.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог статті 152 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", яке полягало у відсутності в магазині спеціально відведеного місця для куріння та відсутності наочно розміщеної інформації про заборону куріння.

04 квітня 2011 року РУ Департаменту САТ ДПА України в Одеській області на підставі вказаного акта перевірки прийняло рішення № 150963, яким на підставі абзацу 10 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосувало до ТОВ "Рубікон-ІІ" фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн.

Вказане рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виявлений перевіркою факт правопорушення позивачем вимог статті 152 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є доведеним і не спростованим позивачем належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Статтею 152 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обмеження, зокрема, щодо споживання тютюнових виробів.

Зокрема, у частині 2 цієї статті Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведено виключний перелік місць, в яких забороняється куріння тютюнових виробів, а у частині 3 - перелічено місця, де куріння тютюнових виробів забороняється, крім спеціально відведених для цього місць. До цього переліку включено і приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності (пункт 5).

При цьому, відповідно до частини 4 цієї ж статті Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

Нерозміщення зазначеної інформації у місцях та закладах, де куріння заборонено, за правилами частин 2, 3 статті 152 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тягне застосування до суб'єктів господарювання штрафу в розмірі 3400,00 грн., як це передбачено абзацом 10 частини 2 статті 17 цього Закону.

Оскільки приміщення кафе підпадає під перелік закладів, де куріння тютюнових виробів забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, то позивач повинен був розмістити у цьому магазині наочну інформацію про заборону куріння.

Крім того, судами попередніх інстанцій з посиланням на відповідні докази встановлено факт здачі позивачем в оренду суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 частини приміщення площею 897 м2, з 1514,60 м2, яка належать позивачу на праві приватної власності. Інших договорів оренди площ приміщення зазначеної будівлі позивачем в процесі розгляду справи надано не було.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що частина приміщення (площею 24,2 м2), яка не була здана в оренду і належить позивачу на праві приватної власності, є окремою господарською одиницею, в якій повинні на рівні з іншими виконуватися вимоги наведених норм Закону щодо обладнання спеціально відведених місць та розміщення наочної інформації, незалежно від порядку обладнання торговельного центру в цілому.

Відповідно до матеріалів справи, приміщення, в якому проводилась перевірка, знаходить за адресою, яка вказана в ліцензії на право роздрібної торгівлі алкоголем за місцем здійснення торгівельної діяльності, а саме: АДРЕСА_1, та належить позивачу на праві приватної власності.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу згідно з оспорюваним рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.