Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Мороза В.Ф. Голяшкіна О.В. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ТОВ "Агропромбуд" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 року у справі № 208/3832/15-а за позовом ТОВ "Агропромбуд" до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання незаконними та скасування частини акту,-

У травні 2015 року ТОВ "Агропромбуд" звернулося в суд з позовом до виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, в якому просило визнати протиправними дії по визначенню розміру збитків; визнати незаконним та скасувати пункт 4 частини 2 акту про визначення розміру збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок м. Дніпродзержинська без договорів оренди за період з 01 січня 2012 р. по 30 червня 2012 р., у сумі 93569,78 гривень, затвердженого рішенням відповідача від 24.03.2015 року № 55.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 55 від 24.03.2015 року є незаконне та таким, що підлягає скасуванню

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Дніпродзержинської міської ради по визначенню розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м. Дніпродзержинська без договорів оренди землі за період з 01 січня 2012 р. по 30 червня 2012 р. в частині нарахування збитків ТОВ "Агропромбуд" в розмірі 93569,78 грн. Визнано незаконним та скасувано пункт 4 частини 2 акта про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок Дніпродзержинська без договорів оренди за період з 01 січня 2012 р. по 30 червня 2012 р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 24 березня 2015 року № 55 "Про затвердження акта про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді внаслідок використання земельних ділянок м. Дніпродзержинська без договорів оренди період з 2 січня 2012 р. по 30 червня 2012 р." у частині визначення розміру збитків у сумі 93569,78грв., нарахованих ТОВ "Агропромбуд".

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

На постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 24 березня 2015 року № 55 затверджено акт комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 12 лютого 2015 року. ТОВ "Агропромбуд" 28 квітня 2015 року отримано лист директора департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради від 27 березня 2015 року № 08-08/799, яким запропоновано позивачу сплатити недоотриману орендну плату за користування земельною ділянкою без договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, бульвар Героїв, 1Ж, у розмірі 93569,78 гривень. Позивачем 06 травня 2015 року отримано копію рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 24 березня 2015 року № 55.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради не вжито заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, чи заходи, спрямовані на уникнення збитків. Власник земельної ділянки не звертався з пропозицією до землекористувача про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення останнього - з позовом про спонукання до укладення договору оренди.

Підставою для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі положень Податкового кодексу України (2755-17) . Також згідно з положеннями ст.ст. 287, 288 Податкового кодексу України та ст. 21 Закону України "Про оренду землі", за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, які засвідчують право на земельну ділянку у вставноленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов'язанням сплатити за період користування у поточному році податок на землю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач усі зобов'язання по сплаті податку за земельну ділянку виконав у повному обсязі, а тому підстав для нарахування збитків у відповідача не було.

Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно положень ст. 189 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про охорону земель" самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами. Згідно з п.п. 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад наділені делегованими повноваженнями здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. За змістом п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року (284-93-п) , розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. При цьому, згідно ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про те, що під час прийняття рішення від 24 березня 2015 року № 55 "Про затвердження акту від 12 лютого 2015 року про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м. Дніпродзержинська без договорів оренди", відповідачем не встановлювалися, ані розмір земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні позивача ані період такого користування та розмір заподіяних збитків, оскільки це питання віднесено до повноважень комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є, зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. За приписами п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з п. 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України (2768-14) , та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (284-93-п) . У п. 1 вказаного Порядку встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3.8 вказаної Постанови, вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України (435-15) , частини другої статті 224 Господарського кодексу України.

Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні ст. 1193 Цивільного кодексу України. У розгляді таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

Виходячи з пункту 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) , стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, повинно вирішуватись і встановлюватись при вирішенні спору за позовом органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення збитків, а не при оскарженні акту, яким визначено розмір цих збитків.

Відповідно до положень ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що Акт про визначення розміру збитків є документальним результатом роботи комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, проте не містить обов'язків для позивача, як землекористувача. Аналіз положень Земельного Кодексу України (2768-14) , Цивільного та Господарського Кодексів України (436-15) , Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (284-93-п) свідчить про те, що таке відшкодування відбувається в судовому порядку на підставі відповідних позовів органів місцевого самоврядування. При цьому, обґрунтованість визначення розміру завданих збитків та наявність правових підстав для їх стягнення повинні перевірятися судами під час розгляду позову про стягнення вказаних збитків, а не під час розгляду адміністративного позову про неправомірність дій органу місцевого самоврядування компетенції по визначенню розміру збитків, шляхом затвердження акту комісії з визначення розміру завданих збитків, та акту.

Враховуючи наведене, оскільки рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради прийняте у відповідності до повноважень, визначених п.п. 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, а розмір збитків визначений актом комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 12 лютого 2015 року у відповідності до приписів п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року (284-93-п) , рішення відповідача № 55 від 24.03.2015 року прийнято в на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) .

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ТОВ "Агропромбуд" відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.