299/1530/16-к Про грубе порушення громадського порядку та встановлених норм суспільної поведінки, скоєне у стані алкогольного сп'яніння з особливою зухвалістю та явною неповагою до суспільства, із демонстрацією заздалегідь заготовленого пістолету, з якого здійснив два постріли в повітря та три постріли у бік салону легкового автомобіля, Унаслідок чого потерпілому та малолітній потерпілій були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я - 21.05.2019 Прийняття

За вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Строк відбування покарання визначено обчислювати ОСОБА_2 з моменту приведення вироку до виконання. До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодоОСОБА_2 обрано у вигляді домашнього арешту.

Крім того, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 20000 грн на відшкодування моральної шкоди та 5000 грн процесуальних витрат на правову допомогу; на користь ОСОБА_4 10000 грн на відшкодування моральної шкоди та 5000 грн процесуальних витрат на правову допомогу.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2018 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 14 квітня 2016 року приблизно о 22-ій год 30 хв, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння перед будинком АДРЕСА_2, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, грубо порушуючи громадський порядок та встановлені норми суспільної поведінки, з особливою зухвалістю та явною неповагою до суспільства, висловлюючи на адресу ОСОБА_4 погрози та нецензурні слова, демонструючи заздалегідь заготовлений пістолет марки "SchmeisserПГШ 790Т", калібру 9 мм РА, № НОМЕР_1, що є нестандартною вогнепальною зброєю, у присутності останнього та сторонніх осіб здійснив два постріли в повітря та три постріли у бік салону легкового автомобіля марки "Фольксваген шаран", реєстраційний номер НОМЕР_2, в якому знаходилися ОСОБА_4 та малолітня ОСОБА_3, 2012 року народження. Унаслідок хуліганських дій ОСОБА_4 та малолітній ОСОБА_3 були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Крім того, ОСОБА_2, будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку як власник зброї - газового пістолету марки "SchmeisserПГШ 790Т", калібру

9 мм РА, № НОМЕР_1, маючи дозвіл на його носіння та зберігання, в саморобний спосіб шляхом внесення конструктивних змін переробив пістолет у нестандартну вогнепальну зброю, з якої можливо здійснювати постріли, зберігав його за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2, до вилучення у нього 15 квітня 2016 року працівниками Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Дидинська Б.М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 296 КК, зазначаючи про відсутність у його діях хуліганського мотиву. Вважає, що її підзахисний, маючи з ОСОБА_4 неприязні стосунки, з необережності заподіяв потерпілим тілесні ушкодження. Посилається на неповноту судового розгляду. Вказує, що на даний час немає законодавчих актів, якими би встановлювався режим використання вогнепальної зброї, а відтак у діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК. На думку захисника, дані протоколів огляду місця події, висновок експерта № 1/179, огляд, в ході якого у ОСОБА_2 було вилучено пістолет та патрони, є неналежними доказами, оскільки їх одержано з порушенням вимог процесуального закону, зокрема, ст. ст. 167, 170, 223, 237 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Дерун А.І. вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою, просив судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Деруна А.І., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ст. 433КПК).

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК. Вирок суду відповідає вимогам ст. 370 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Так, потерпілий ОСОБА_4 та законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_5 показували, що 14 квітня 2016 року вони приїхали до будинку ОСОБА_2 з метою з`ясувати поведінку останнього, який в цей день у їх відсутності приходив до них додому та в погрозливій формі вимагав поговорити з ОСОБА_4 Коли під`їхали до вхідних воріт, до них підійшов ОСОБА_2, який був нетверезий, нецензурно висловлювався, кричав та під час розмови з ОСОБА_4 (котрий з автомобіля не виходив), здійснив з пістолета постріли в бік потерпілих, продовжуючи стріляти по автомобілю. Внаслідок цих дій ОСОБА_2 . потерпілий ОСОБА_4 та малолітня потерпіла ОСОБА_3, яка була в автомобілі, отримали тілесні ушкодження.

Із показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_2 в присутності сторонніх осіб та потерпілих на вулиці поблизу свого будинку, з`ясовуючи з ОСОБА_4 обставини події, яка відбулась напередодні в с. Чорнотисів, вистрілив спочатку в повітря, а потім у потерпілих.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні хуліганства із застосуванням вогнепальної зброї та носінні, зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу також узгоджується з даними, що містяться у протоколах огляду місця поді, в ході якого оглянуто автомобіль ОСОБА_4 "Фольксваген шаран" та виявлено, що ліве бокове скло автомобіля було розбите, а на поверхні задніх лівих дверей наявне пошкодження округлої форми; огляду місця події в приміщенні Виноградівського відділення поліції, під час якого ОСОБА_2 видав для вилучення пістолет марки "SchmeisserПГШ 790Т", калібру 9 мм РА, № НОМЕР_1, патрони в кількості шести штук з маркуванням "ГП 9 мм РА", чотири набої маркуванням "Терен-3 9 мм" та один набій маркуванням "ГП 9 мм РА".

З даних висновку експерта № 1/179 вбачається, що пістолет марки "Schmeisser ПГШ 790Т" є нестандартною вогнепальною зброєю, з якої можливо здійснювати постріли, переробленою у саморобний спосіб із газового пістолету шляхом внесення конструктивних змін - викручування заглушки ствола, перепонки або ствольного вкладишу.

За даними висновків судово-медичної експертизи № 145 та № 146 малолітній ОСОБА_3 спричинено тілесне ушкодження у вигляді непроникаючої вогнепальної рани волосистої частини голови в потиличній ділянці зліва, струс головного мозку; ОСОБА_4 - забійну рану та забій м`яких тканин у вигляді набряку скроневої ділянки зліва, струс головного мозку. Виявлені у малолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тілесні ушкодження віднесено до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Водночас суд дослідив показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про непричетність ОСОБА_2 до вчинення злочинів, за які той обвинувачувався, та обґрунтовано оцінив їх критично, пославшись на наявність обставин, які вказують на об`єктивні сумніви у правдивості показань цих свідків.

Доводи ОСОБА_2 про відсутність у його діях ознак хуліганства з огляду на те, що конфлікт між ним та потерпілим ОСОБА_4 виник на ґрунті неприязних відносин, є безпідставними.

Хуліганство відрізняється від інших злочинів спрямованістю умислу, мотивами, цілями винного та обставинами вчинення ним кримінально караних дій.

Зокрема, дії, що супроводжувалися заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо знайомих (членів сім`ї, родичів, сусідів та ін.), і були викликані особистими неприязними стосунками, певними діями потерпілих тощо, кваліфікують як хуліганство лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

При цьому грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо.

Суб`єктивна ж сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. При цьому неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною, тобто очевидною, безсумнівною як для винної особи, так і для очевидців його дій.

Отже, наявність особистих неприязних стосунків між особами само по собі ще не свідчить про відсутність хуліганського мотиву в діях обвинуваченої особи, адже для визначення мотиву злочинних дій потрібно враховувати їх характер та спосіб вчинення, причини, що спонукали особу вчинити певні дії, поведінку обвинуваченого та потерпілих до і під час події.

Перевіряючи вказані вище доводи ОСОБА_2, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що подія мала місце на дорозі біля воріт будинку ОСОБА_2, що є громадським місцем, у присутності як потерпілого ОСОБА_4, котрий був у салоні автомобіля і з нього не виходив, так і сторонніх осіб, які перебували поруч. Конфлікт, який існував між ОСОБА_2 і потерпілим, хоч і виник на ґрунті неприязних відносин, вочевидь трансформувався у грубе порушення громадського порядку через нехтування встановленими правилами поведінки у громадських місцях з мотивів явної неповаги до суспільства, а тому й утворив склад хуліганства.

Про це свідчить й та обставина, що ОСОБА_2 з наявного у нього газового пістолету марки "Schmeisser ПГШ 790Т", переробленого у нестандартну вогнепальну зброю, з якою можливо здійснювати постріли, безпричинно (як зазначив апеляційний суд) здійснив декілька пострілів у бік автомобіля ОСОБА_4, у якому перебували потерпілі, в тому числі на задньому сидінні знаходилась малолітня ОСОБА_5, 2012 року народження, внаслідок чого вона отримала вогнепальне поранення.

Водночас доказів на підтвердження версії ОСОБА_2 про те, що потерпілий ОСОБА_4 та його сини протиправно вторглися на його подвір`я і для самозахисту він здійснив лише два постріли у повітря, матеріли кримінального провадження не містять, а тому ці показання суди обґрунтовано визнали безпідставними.

Також неспроможними є й доводи касаційної скарги захисника Дидинської Б.М. про відсутність у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, у зв`язку з тим, що немає законодавчих актів, якими би встановлювався режим використання вогнепальної зброї.

Диспозицію частини першої ст. 263 КК не можна вважати бланкетною, оскільки вона не посилається на інші закони чи нормативні акти у визначенні заборонених діянь, а визначає їх у своєму тексті. Відповідно до цього положення забороняються:

"носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв".

Власне ця заборона і є диспозицією частини першої ст. 263 КК, яка супроводжується визначеними в цьому ж положенні санкціями.

А відсилка до іншого "закону" міститься не в диспозиції цієї норми, а у формулюванні умови, яка визначає, коли її диспозиція може бути застосована: "без передбаченого законом дозволу". Якщо "дозвіл" відсутній - умова виконана, і діє диспозиція частини першої ст. 263 КК, тобто заборона "носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв". Навпаки, наявність відповідного дозволу свідчить про відсутність передбаченої законом умови, за якої диспозиція цього положення може бути застосована.

Умови, що визначають застосування диспозиції норми, в теорії права відносять до гіпотези норми. Таким чином, слова у ч. 1 ст. 263 КК "без передбаченого законом дозволу" визначають один із елементів гіпотези норми, який - поряд із загальними елементами умов настання кримінальної відповідальності, що містяться в Загальній частині Кримінального кодексу України (2341-14) - визначає можливість застосування диспозиції і, відповідно, санкції ч. 1 ст. 263 КК (див. постанову Верховного Суду від 4 грудня 2018 року в справі № 161/3885/16-к).

Водночас, як встановив суд, ОСОБА_2 переробив в саморобний спосіб газовий пістолет марки "Schmeisser ПГШ 790Т" у нестандартну вогнепальну зброю, яку носив та зберігав без передбаченого законом дозволу, а тому кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 263 КК є правильною.

Крім того, безпідставними є й доводи касаційної скарги захисника Дидинської Б.М. про отримання доказів з порушенням вимог КПК (4651-17) .

За даними протоколу огляду місця події від 15 квітня 2016 року в приміщенні Виноградівського відділення поліції в присутності понятих ОСОБА_2 видав для вилучення пістолет марки "SchmeisserПГШ 790Т" та набої, які було упаковано в пакет та опечатано. Причому зауважень до цього протоколу він не подавав (т. 1, а.п. 48-50).

І хоча вид процесуальної дії, яка зазначена у назві вказаного вище протоколу (слідча дія - "огляд місця події"), не відповідає фактично проведеним діям - добровільна видача ОСОБА_2 пістолету і набоїв до нього на пропозицію працівників поліції та отримання останніми виданих предметів, така невідповідність носить формальний характер і не свідчить про наявність істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

До того ж, у подальшому з дотриманням вимог процесуального закону видані предмети в спеціальному пакеті було надано експерту для проведення судової балістичної експертизи № 1/179, а після експертного дослідження відповідно до постанови слідчого від 13 червня 2016 року пістолет марки "SchmeisserПГШ 790Т" і патрони визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження (т. 2, а.п. 48-49).

Враховуючи наведені обставини отримання органом досудового розслідування пістолету марки "Schmeisser ПГШ 790Т" та патронів, визнання цих предметів речовими доказами й долучення їх до матеріалів кримінального провадження, доводи захисника Дидинської Б.М. про порушення вимог ст. ст. 167, 170 КПК та визнання у зв`язку з цим недопустимими вказаних речових доказів та висновку експерта № 1/179 колегія суддів вважає безпідставними.

Окрім того, захисник Дидинська Б.М. вказує про проведення огляду місця події від 14 квітня 2016 року з порушенням вимог ст. ст. 223 і 237 КПК, посилаючись на те, що понятими були родичі потерпілих. При цьому захисником не наведено належного обґрунтування на підтвердження родинних стосунків зазначених осіб з потерпілими, що вказує на безпідставність тверджень захисника. До того ж, згідно зі ст. 223 КПК участь понятих при проведенні цієї слідчої дії не є обов`язковою.

Таким чином, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та у відповідності до вимог ст. 374 КПК навів у вироку докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК є правильною, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

А тому касаційну скаргу захисника Дидинської Б.М. необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441- 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Дидинської Б.М. - без задоволення.