Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Недашківської Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Аудиторської компанії товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Аудит Лтд"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року

у справі № 826/22694/15

за позовом Аудиторської компанії товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Аудит Лтд" (далі - позивач, АК ТОВ "УПК-Аудит Лтд")

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

АК ТОВ "УПК-Аудит Лтд" звернулось у вересні 2015 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, у якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" від 13.05.2015 року № 982; визнати неправомірними дії відповідача з призначення перевірки, проведення перевірки та оформлення її результатів актом від 22.05.2015 року № 220/26-59-22-05/30674018 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки АК ТОВ "УПК-Аудит Лтд" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ "ЛИНК-ТРЕЙД"; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.06.2015 року № 0004112209 та № 0004122209.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2015 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2015 року № 0004112209 та № 0004122209. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2015 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2015 року № 0004112209 та № 0004122209 та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2015 року та відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2015 року № 0004112209 та № 0004122209, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.05.2015 року в.о. начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) видано наказ № 982 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки АК ТОВ "УПК-Аудит Лтд", яким наказано забезпечити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ "ЛИНК-ТРЕЙД" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

В період з 13.05.2015 року по 19.05.2015 року відповідачем на підставі вказаного наказу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку АК ТОВ "УПК-Аудит Лтд" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ "ЛИНК-ТРЕЙД" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлено актом від 22.05.2015 року № 220/26-59-22-05/30674018, яким зафіксовано встановлені порушення позивачем вимог: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 9.1, п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.6, п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 888 200,00 гривень та податок на прибуток на загальну суму 870 420,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.06.2015 року: № 0004112209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 870 420,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 217 605,00 гривень; № 0004122209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 888 200,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 444 100,00 гривень.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу товариства залишено без задоволення.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність та товарність спірних господарських операцій, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, а решта позовних вимог є безпідставними та необґрунтованими, оскільки після проведення на підставі оскаржуваного наказу перевірки останній вичерпав свою дію відносно позивача, а податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийнятими з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки позивачем не доведено факт реального придбання робіт, послуг у ТОВ "ЛИНК-ТРЕЙД", не встановлено реальність господарських операцій з надання робіт, послуг вказаним контрагентом, відтак, позивачем неправомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми по вказаних господарських операціях, незважаючи на наявність формально складених, але недостовірних документів, та сплати грошових коштів, а укладений між позивачем та вказаним контрагентом правочин (договір) є таким, що вчинений без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з чим недійсність такого договору не потребує доведення в силу його нікчемності.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, та вважає, що судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. п. 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, п. 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст. 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України (2755-17) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 01 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

В ході розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "ЛИНК-ТРЕЙД" за договором про надання інформаційних консультаційних послуг № 12-10/03 від 03.10.2012 року.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій та факту отримання послуг, обумовлених вказаним правочином, позивачем долучено до матеріалів справи, досліджені судом першої інстанції, копії договору з додатками до нього, податкових накладних, актів здачі-прийняття інформаційних консультаційних послуг з додатками до них, а також банківських виписок, якими підтверджується здійснення оплати.

При дослідженні наявних в матеріалах справи копій службових записок судом першої інстанції встановлено факт замовлення та використання послуг отриманих від ТОВ "ЛИНК-ТРЕЙД" за вказаним правочином у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань відповідача, як на обґрунтування відсутності правових підстав для включення ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "ЛИНК-ТРЕЙД" до складу податкового кредиту на факт відсутності їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки податкові накладні, виписані ТОВ "ЛИНК-Трейд" на ім'я позивача містять суму ПДВ, що не перевищує 10 000,00 гривень, а отже вони не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних

Також, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги твердження податкового органу, що ТОВ "ЛИНК-ТРЕЙД" має статус 11 "припинено, але не знято з обліку" та його свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 24.04.2014 року, оскільки на період існування фінансово-господарських відносин між позивачем та зазначеним контрагентом наведених фактів не існувало.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено та не спростовано відповідачем реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача, з якими також погодився суд апеляційної інстанції, на нікчемність фінансово-господарських відносин між контрагентом позивача та постачальниками за рахунок яких зазначеним підприємством було сформовано податковий кредит, які слугували однією з підстав для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з тим, що порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування АК ТОВ "УПК-Аудит Лтд" податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог АК ТОВ "УПК-Аудит Лтд" в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2015 року № 0004112209 та № 0004122209, у зв'язку з чим обґрунтовано задоволено позов в цій частині.

В частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування наказу № 982 від 13.05.2015 року, а також про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення вказаним наказом, проведення перевірки та оформлення її результатів актом № 220/26-59-22-05/30674018 від 22.05.2015 року позивачем судові рішення не оскаржуються. В силу положень ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства Україну касаційний перегляд здійснюється в межах касаційної скарги.

Враховуючи наведені вище доводи, касаційна скарга підлягає задоволенню, прийняте апеляційним судом рішення у справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень - скасуванню, а постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 167, 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Аудиторської компанії товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Аудит ЛТД" - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року у справі № 826/22694/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.06.2015 року № 0004112209 та № 0004122209 - скасувати, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2015 року у справі № 826/22694/15 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.06.2015 року № 0004112209 та № 0004122209 - залишити в силі.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.