Постанова

іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 234/19198/15

провадження № 51-7351 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С. О.,

суддів Лагнюка М. М., Стефанів Н. С.,

за участю секретаря

судового засідання Крохмаль В. В.,

прокурора Деруна А. І.,

захисника Рябошапки А. М. (в режимі відеоконференції),

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій, захисника Рябошапки А. М. на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050390002100, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ялта Автономної Республіки Крим, жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Краматорський міський суд Донецької області вироком від 30 січня 2017 року визнав невинуватим ОСОБА_3 і виправдав за ч. 1 ст. 115 КК у зв'язку з недоведеністю вчинення цього злочину обвинуваченим.

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 17 квітня 2018 року частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора та змінив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 у мотивувальній частині. В решті вирок залишив без зміни.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, за обставин, детально викладених у відповідному обвинувальному акті, 02 жовтня 2015 року приблизно о 19 год. 10 хв. на кухні за місцем проживання ОСОБА_4 на АДРЕСА_2 під час спільного вживання спиртних напоїв з останньою на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно, з метою заподіяти смерть ОСОБА_4, завдав їй три удари кулаком в обличчя, а потім кухонним ножем завдав один удар в обличчя та один удар в грудну клітину в область розташування життєво важливих органів. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить вимогу про скасування оскарженої ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_3 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Вважає, що в кримінальному провадженні наявні достатні докази винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, а суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про недопустимість такого доказу, як дані протоколу слідчого експерименту з ОСОБА_3 від 03 жовтня 2015 року та відеозапису до нього, а також не взяв до уваги дані протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 та показання свідка ОСОБА_6

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить вимогу про зміну оскарженої ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_3, оскільки вважає, що апеляційний суд безпідставно визнав належними та допустимими докази, перелічені в резолютивній частині цієї ухвали.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Дерун А. І. підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення скарги захисника. Захисник Рябошапка А. М. підтримав подану ним касаційну скаргу та заперечував проти задоволення скарги прокурора.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення доведена. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів кримінального провадження видно, що на обґрунтування висунутого обвинувачення суду для дослідження було надано протокол огляду місця події від 03 жовтня 2015 року та додаток до нього, довідку КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська", висновок судово-медичної експертизи № 365, висновок судово-медичної експертизи № 34, висновок комісійної судово-медичної експертизи № 129, висновок амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, протокол слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_3 від 03 жовтня 2015 року, протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_5, висновки судово-медичної експертизи № 1616 та № 1615, висновок судово-імунологічної експертизи № 1618, висновки судово-медичних експертиз ножа № 1071 та № 1099-МК, висновок судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту, а також судом були допитані потерпіла ОСОБА_7, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Суд першої інстанції дослідив зібрані у справі докази з додержанням вимог ст. 23 КПК при цьому, навівши у вироку відповідні обґрунтування, такі докази як дані протоколу огляду місця події від 03 жовтня 2015 року та додатку до нього, довідки КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська", висновку судово-медичної експертизи № 365, висновку судово-медичної експертизи № 34, висновку комісійної судово-медичної експертизи № 129, протоколу слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_3від 03 жовтня 2015 року, протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_5, висновків судово-медичних експертиз ножа № 1071 та № 1099-МК визнав недопустимими, а сукупність іншої частини досліджених доказів вважав недостатніми для доведення, що злочин вчинено ОСОБА_3, та ухвалив виправдувальний вирок.

Не погодившись із цим судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, зокрема, йшлося про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими перелічені вище докази і дійшов неправильного висновку про відсутність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Апеляційний суд переглянув вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора та дійшов обґрунтованого висновку, що допустимими є всі докази, надані стороною обвинувачення, за виключенням даних протоколу слідчого експерименту з ОСОБА_3 від 03 жовтня 2015 року, оскільки останні були отримані внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження з підозрюваним.

Досліджені судом дані судово-медичної експертизи, показання ОСОБА_3, факт його перебування у відділі поліції з 06 год. 00 хв. 03 жовтня 2015 року та відсутність будь-якого іншого вірогідного пояснення з боку сторони обвинувачення щодо походження у нього тілесних ушкоджень, тривалість його утримання під контролем співробітників поліції без належного оформлення цього факту, без надання правової та належної медичної допомоги свідчить про їх суттєвість, що підтверджує умови проведення слідчого експерименту за участю останнього.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недопустимість такого доказу, як дані протоколу слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_3 від 03 жовтня 2015 року. Ці висновки також узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема викладеній у рішенні "Афанасьєв проти України".

Разом із цим, навіть з урахуванням визнання апеляційним судом допустимими інших доказів, які були визнані недопустимим судом першої інстанції, зібрані у справі докази (беручи до уваги, в тому числі, дані протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_5 та показання свідка ОСОБА_6) свідчать лише про те,що 02 жовтня 2015 року в період з 19 до 21 год. від проникаючого колото-різаного поранення органів грудної порожнини з пошкодженням серцевої сорочки та серця, яке ускладнилося гострою крововтратою, настала смерть ОСОБА_4 За місцем мешкання потерпілої вилучено ніж, який може бути знаряддям злочину. Курточка та тапок, вилучені у ОСОБА_3, містять плями крові, які можуть належати потерпілій. Пояснення ОСОБА_3 щодо їх утворення під час перенесення трупу ОСОБА_4 не спростовані. Піднігтьовий вміст у ОСОБА_3 не містить крові. Дані про походження будь-яких його часток від потерпілої відсутні. Приблизно 0 19 год. 00 хв. 02 жовтня 2015 року свідок ОСОБА_5 бачив чоловіка, який був одягнений в білий одяг (шорти, футболку, куртку), що виходив з подвір'я, де проживала потерпіла. За версією органу досудового розслідування вбивство сталося приблизно о 19 год. 30 хв. 02 жовтня.2015 року. Сторона обвинувачення не забезпечила безпосереднього допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_5.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що зібраних у справі належних та допустимих доказів не достатньо для доведення того, що умисне вбивство ОСОБА_4 вчинене ОСОБА_3

Отже доводи касаційної скарги прокурора не можна визнати обґрунтованими, а тому ця скарга задоволенню не підлягає.

Доводи касаційної скарги захисника також не можна визнати обґрунтованими, оскільки зібрані у справі докази були дослідженіта перевірені, правильно оцінені судом апеляційної інстанції з додержанням вимог ст. 23 КПК і відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке було би підставою для зміни чи скасування оскарженої ухвали апеляційного суду, у справі не встановлено.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про необхідність залишення оскарженої ухвали апеляційного суду без зміни, а касаційних скарг прокурора та захисника - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 437, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій, захисника Рябошапки А. М. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. О. Стороженко М. М. Лагнюк Н.С. Стефанів