750/7406/15-к Про умисне вбивство - 10.04.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 та його захисника Коваленка В.І. на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 17 березня 2017 року у кримінальному провадженні № 1201427000000132 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Сухумі, Грузія, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2016 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК на 13 років 8 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 березня 2017 року вказаний вирок залишено без зміни.

За цим вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 23 квітня 2014 року приблизно о 13:00, прибувши на автомобілі "Hyundai Elantra", державний номер НОМЕР_1, до буд. № 3 по вул. Київській в м. Чернігові, де до двору між будинками № 47 по проспекту Миру та № 3 по вул. Київській, під'їхав автомобіль "Volkswagen Passat", д.н.з. державний номер НОМЕР_2, в якому знаходився ОСОБА_5 та інші особи, вийшов з керованого ним автомобілю, взяв під капотом вогнепальну зброю і направився у двір, де підійшов до автомобілю "Volkswagen Passat", та на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою заподіяння смерті, здійснив один постріл в ОСОБА_5, який знаходився за кермом, влучивши у стегно останньому. Тікаючи від нападника, ОСОБА_5 почав рух автомобілем, а ОСОБА_4, доводячи умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_5, здійснив постріли у напрямку автомобілю, та одним з них влучив в кришку багажнику.

В результаті дій ОСОБА_4, направлених на умисне вбивство, ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: вогнепального наскрізного поранення лівого та правого стегон, калитки з ушкодженням м'язів мілких судин та м'язів стегон, травматичним розривом лівої поверхневої стегнової артерії, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення. Його смерть настала цього ж дня о 16:55 від гострої крововтрати.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах захисник та засуджений ОСОБА_4 з урахуванням змін, поданих ними відповідно 15 лютого, 11 та 22 березня 2019 року, стверджують про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення через його суворість. А саме, у касаційних скаргах йдеться про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК з огляду на відсутність доказів про наявність у нього умислу саме на вбивство потерпілого ОСОБА_5, що в свою чергу призвело до призначення засудженому невиправдано суворої міри покарання у максимальних межах, тому як засуджений, так і його захисник просять змінити судові рішення, перекваліфікувавши дії ОСОБА_4 на ч. 2 ст. 121 КК та призначивши йому 7 років позбавлення волі. Окрім того, не посилаючись як на підставу для зміни оскаржуваних судових рішень, у касаційних скаргах захисник та засуджений вказують на невідкриття стороною обвинувачення в порядку ст. 290 КПК відповідних дозвільних документів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Коваленко В.І. підтримав змінені касаційні скарги.

Прокурор, потерпілий та його представник заперечували проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Такий висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, місцевий суд зробив на підставі сукупності доказів, зібраних та перевірених у судовому засіданні відповідно до процесуального законодавства, зокрема на підставі показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також даних слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9, даних протоколу огляду комп'ютерних файлів з відеозаписами з камер спостереження Чернігівського відділення "Полікомбанку", розташованих напроти місця події, якими підтверджується здійснення пострілу ОСОБА_4 з близької відстані із вогнепальної зброї в потерпілогоОСОБА_5 Відповідно до висновку експерта № 390 від 20 травня 2014 року смерть потерпілого настала від гострої крововтрати внаслідок вогнепального наскрізного поранення лівого та правого стегон, калитки з ушкодженням м'язів мілких судин та м'язів стегон, травматичним розривом лівої поверхневої стегнової артерії, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення.

Що стосується доводів касаційних скарг щодо неправильної кваліфікації дій за ч. 1 ст.115 КК, то вони є безпідставними з огляду на наступне.

Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), повинні ретельно досліджуватися докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Як видно з матеріалів кримінального провадження висновок суду щодо спрямованості умислу засудженого ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Зокрема, було встановлено, що ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних відносин, застосовуючи таке знаряддя злочину як вогнепальна зброя, свідомо, навмисно здійснив один постріл в ОСОБА_5, який знаходився за кермом, влучивши у стегно останньому, що знаходиться у прямому причинному зв'язку із його смертю, оскільки саме від заподіяних тілесних ушкоджень, які зазначені у висновку експерта, через незначний час настала смерть ОСОБА_5 На підставі показань свідка ОСОБА_9 встановлено, що метою приїзду ОСОБА_4 до м. Чернігова було з'ясування стосунків із своїми земляками, до кола яких належав і потерпілий.

Отже, судами обох інстанцій ретельно перевірялась версія захисту про те, що ОСОБА_4 не мав умислу на вбивство ОСОБА_5 Проте, вона правильно визнана безпідставною, оскільки суперечить встановленим фактичним обставинам, спростовується показаннями свідків та висновком експерта, які у своїй сукупності дають підстави вважати, що у даному конкретному випадку засуджений діяв з прямим умислом на вбивство потерпілого ОСОБА_5. Окрім того, про умисел саме на вбивство потерпілого суди обох інстанцій правомірно розцінили й той факт, що після пострілу, яким ОСОБА_4 влучив у ОСОБА_5, останній намагався втекти, проте ОСОБА_4 продовжив свої дії та здійснив ще декілька пострілів у напрямку автомобілю, одним з них влучивши в кришку багажника. Ураховано й поведінку ОСОБА_4 до та після вчинення злочину. ОСОБА_12 приїхав до м. Чернігова на орендованому автомобілі для з'ясування стосунків із своїми земляками, до кола яких належав і потерпілий, а після вбивства останнього - виїхав за межі України на тривалий час.

З урахуванням конкретних обставин справи дії ОСОБА_4, на думку колегії суддів, правильно кваліфіковані за ч. 1 ст.115 КК.

Даних про неправильне застосування кримінального закону не встановлено.

Як і не виявлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, в тому числі щодо положень ст. 290 КПК про невідкриття на досудовому слідстві стороною обвинувачення процесуальних документів про зняття даних з каналів зв'язку абонентів мобільного оператора, про які, поміж іншого, зазначено в касаційних скаргах. Таких даних судом в основу обвинувального вироку не покладено, а ті докази, які отримані в результаті проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій, належним чином перевірялися судом, в тому числі з урахуванням даних протоколу доступу до матеріалів кримінального провадження стороні захисту, які зауважень і доповнень не висловлювали. Окрім того, аналогічне твердження перевірялося судом апеляційної інстанції, який констатував дотримання порядку збирання доказів відповідно до ст. 93 КПК та відсутність потреби у даних конкретних випадках отримання судових дозволів у зв'язку із добровільною видачою таких доказів (комп'ютерних файлів з відеозаписами з камер спостереження).

Так, суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст. 405 КПК, та з дотриманням положень ст. 404 КПК, частково дослідивши докази, належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляційних скарг засудженого та його захисника, на кожний з доводів, що в них містяться, дав повну та вичерпну відповідь.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, засадам справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації. При цьому враховано тяжкість скоєного злочину, конкретні обставини його вчинення та наслідки. Судами також не залишено поза увагою дані про особу засудженого, його сімейний стан та стан здоров'я.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційні скарги слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 440, 441, 442 КПК, п. 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 та його захисника КоваленкаВ.І. залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 17 березня 2017 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.