2а/0532/173/12 Про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку - 22.01.2013 Прийняття

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А., секретар судового засідання Братченко О. В., за участі представника відповідача Губанової Ю. Г., за відсутності позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 12 листопада 2012 року у справі № 2а/0532/173/12 (головуючий І інстанції Данилюк О. С.) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про відмову у призначенні пенсії,-

ОСОБА_3 26 липня 2011 року звернувся до Ленінського районного суду м. Донецька з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька (далі - УПФУ) про визнання нечинним та скасування рішення УПФУ в Ленінському районі м. Донецька від 21 червня 2012 року про відмову в призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язання УПФУ призначити пенсію згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту звернення з заявою про призначення пенсії.

В обґрунтування вимог позову зазначив, що рішення УПФУ є неправомірним з огляду на те, що УПФУ неправомірно не включено до загального стажу роботи наступні періоди: з 30 серпня 1978 року по 7 грудня 1978 року в Шахтоуправлінні № 15 тресту «Донецькшахтострой» (3 місяці 7 днів), з 31 січня 2002 року по 31 січня 2007 року у ПП ОСОБА_6 за трудовим договором від 31 січня 2002 року № 1462, який був зареєстрований в Кіровському районному центрі зайнятості і про що зроблено відповідний запис в трудову книжку, з якого неправомірно не зараховано стаж з 1 січня 2004 року по 31 січня 2007 року (3 роки 1 місяць). Також, позивач вказав, що з 1997 по 2002 рік він працював за договором реалізатором, а з 21 лютого 2011 року був зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця та забезпечує себе роботою самостійно. До моменту подання заяви про призначення пенсії на пільгових умовах позивачем щомісячно сплачувались необхідні внески, тому загальний стаж роботи позивача складає більше 20 років.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 12 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено шляхом визнання нечинним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька від 21 червня 2012 року № 206 про відмову ОСОБА_3 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язання УПФУ призначити ОСОБА_3 пенсію відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23 березня 2012 року.

В обґрунтування підстав задоволення позовних вимог судом першої інстанції зазначено, що матеріалами справи підтверджено загальний стаж позивача 27 років 9 місяців 18 днів, тому відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам.

В апеляційній скарзі відповідач (арк. спр. 58-60) просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. Позивач про дату, час та місце слухання був повідомлений, до суду не з'явився.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 5), 23 березня 2012 року звернувся до УПФУ з заявою про призначення йому пенсії за віком згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (арк. спр. 7).

Рішенням УПФУ № 206 від 21 червня 2012 року (арк. спр. 7) відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах з посиланням на те, що страховий стаж складає 18 років 7 місяців 24 дні, з якого пільговий стаж - 9 років 3 місяці 13 днів.

За статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Відповідно до частини 1, 3, 5 статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

За частиною 6 статті 56 Закону № 1788 при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Відповідно до вимог статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (637-93-п) (далі за текстом - Порядок № 637), передбачено також, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Згідно пункту 23 Порядку документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою. Відповідно до пункту 25 Порядку у тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до трудового стажу на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками.

Дослідивши трудову книжку позивача (арк. спр. 18-20) суд апеляційної інстанції встановив, що позивач в період:

- з 30 серпня 1978 року по 7 грудня 1978 року працював на посаді ученика слюсаря в Шахтоуправлінні № 15 тресту «Донецькшахтострой» стаж 3 місяці 7 днів;

- з 8 січня 1979 року по 26 квітня 1979 року - на посаді ученика слюсаря в шахті «Южно-Донбаська № 1» комбінату «Донецьквугілля» стаж 3 місяці 18 днів;

- з 4 травня 1979 року по 4 травня 1981 року служба у Радянській Армії стаж 2 роки;

- з 6 липня 1981 року по 5 січня 1982 року - на посаді ученика гірничоробочого очисного забою підземного з повним робочим днем в шахті;

- з 5 січня 1982 року по 26 серпня 1984 року - гірничим робітником очисного забою 5 розряду підземного з повним робочим днем в шахті «Южно-Донбаська № 1» стаж 3 роки 1 місяць 20 днів;

- з 1 вересня 1984 року по 30 червня 1988 року студент Харківського юридичного інституту стаж 3 роки 9 місяців 30 днів;

- з 1 вересня 1988 року по 25 лютого 1989 року працював у відділі внутрішніх справ Харцизького міськвиконкому стаж 5 місяців 25 днів;

- з 3 квітня 1989 року по 24 травня 1995 року - у Листопрокатному цеху Донецького металургійного заводу стаж 6 років 1 місяць 21 день;

- з 31 січня 2002 року по 31 січня 2007 року - на посаді продавця у ПП ОСОБА_6 за трудовим договором № 1462 від 31 січня 2002 року стаж 5 років.

Відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що УПФУ правомірно прийнято рішення № 206 від 23 березня 2012 року про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком згідно пункту «а» статті 13 Закону № 1788, оскільки для виконання умов абзацу 5 статті 13 зазначеного Закону, а саме для призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку, позивач повинен мати не менше п'яти років стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та не менше 25 років загального стажу роботи, як це передбачено статтею 12 Закону № 1788. Позивач, за твердженням відповідача, не має 25 років стажу, наявність якого є однією із умов для призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, оскільки відповідно до даних, які були надані позивачем до УПФУ загальний страховий стаж складає 18 років 7 місяців 24 дні, з них за Списком № 1 - 9 років 3 місяці 13 днів.

Також, відповідачем вказано, що в наданій до УПФУ трудовій книжці позивача перший запис датовано 8 січня 1979 року, відомості про трудову діяльність позивача за період з 30 серпня 1978 року по 7 грудня 1978 року в Шахтоуправлінні № 15 тресту «Донецькшахтострой» у УПФУ відсутні, а під час звернення позивача з заявою про призначення йому пенсії ним не надано УПФУ трудовий договір б/н від 15 липня 1998 року, укладений між ним та ПП ОСОБА_6 на виконання робіт по реалізації товарів.

Відповідач наголосив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що згідно даних персоніфікованого обліку позивачем сплачувались страхові внески тільки за 2011 рік.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач був зареєстрований 21 лютого 2011 року, як фізична особа - підприємець, та взятий на облік платника податків, що підтверджується свідоцтвом про його державну реєстрацію та довідкою ДПІ у Ленінському районі м. Донецька (арк. спр. 12-14, 32), тому з моменту державної реєстрації та на час звернення до УПФУ у Ленінському районі м. Донецька за призначенням пенсії, а саме 23 березня 2012 року стаж роботи склав 1 рік 1 місяць 2 дні. Позивачем сплачувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджено квитанціями (арк. спр. 21-22).

Довідкою приватного підприємця ОСОБА_6 від 19 жовтня 2012 року підтверджено, що з 15 липня 1998 року по 31 січня 2002 року між нею та позивачем було укладено трудовий договір на виконання робіт по реалізації товарів (арк. спр. 45). Зазначений договір було зареєстровано у ДПІ Кіровського району за № 1116 від 15 липня 1998 року, що підтверджено відповідною відміткою (арк. спр. 16).

Стосовно несплати ОСОБА_6 внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні довідки (арк. спр. 46-50) про суми виплачених ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) доходів та утриманих з них податків та інших обов'язкових платежів форми № 8ДР. Утримання з працівника та неперерахування до бюджету Пенсійного фонду страхових внесків є підставою для відповідальності приватного підприємця, а не підставою для не врахування факту роботи позивача в загальний стаж.

Таким чином, трудовим договором та відомостями трудової книжки підтверджено трудовий стаж позивача за період з 15 липня 1998 року по 31 січня 2002 року, який складає 3 роки 6 місяців 15 днів.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що загальний стаж роботи позивача на момент звернення до УПФУ з заявою про призначення пенсії склав 27 років 9 місяців 18 днів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, стаття 13 Закону № 1788 підставою для призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку, визначеного статтею 12 Закону № 1788, визначає наявність у працівника не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, тобто 5 років пільгового стажу, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам.

Таким чином, зважаючи на доведення матеріалами справи наявності у позивача загального стажу тривалістю більше 25 років та пільгового стажу тривалістю 9 років, який підтверджено відповідачем, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо права позивача на зменшення віку, з якого позивач має право на пільгову пенсію, на 9 років.