Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Ленінському районі м. Миколаєва до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (далі - СПД ФО) ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року

У жовтні 2011 року УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва пред'явило позов до СПД ФО ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Просило стягнути з СПД ФО ОСОБА_4 на користь УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежах станом на 18 жовтня 2011 року в сумі 123 582,59 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, позов задоволено.

Стягнуто СПД ФО ОСОБА_4 на користь УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежах станом на 18 жовтня 2011 року в сумі 123 582,59 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій СПД ФО ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій вказала, що оскаржувані рішення судами прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової перевірки СПД ФО ОСОБА_4 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, за період з 29 січня 2003 року по 31 грудня 2010 року, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 29 січня 2003 року по 31 грудня 2010 року, службовими особами УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва складено акт перевірки від 15 вересня 2011 року № 181. Перевіркою виявлено порушення фізичною особою-підприємцем порядку нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, внаслідок чого було донараховано страхових внесків на загальну суму 42 559,27 грн.

16 вересня 2011 року позивачем сформовано та надіслано відповідачу вимогу № Ф-2474.

На підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 27 вересня 2011 року УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва винесено рішення № 880 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким до СПД ФО ОСОБА_4 застосовано штрафні санкції в розмірі 81 023,23 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено наявність у відповідача заборгованості у вказаному розмірі.

Колегія апеляційного суду погодилась з висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Така правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій, на думку колегії суддів, є правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Закон України від 09 липня 2013 року № 1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон № 1058) регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 цього Закону установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058 страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Строки сплати страхових внесків визначені статтею 20 Закону № 1058-VI, згідно з якою страхувальники (роботодавці) зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначених платників є календарний місць.

Відповідальність за своєчасність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник - роботодавець.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) .

Відповідно до пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-VI за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5-ти відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) .

3 дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.

У період до перетворення Пенсійного фонду на неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV "Прикінцеві положення " Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) завдання та функції Пенсійного фонду та його територіальних органів щодо збору та ведення обліку єдиного внеску виконують відповідно Пенсійний фонд та головні управління ПФУ в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, управління ПФУ в районах, містах, районах у містах.

Згідно з частиною сьомою розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення " Закону України № 2464-VI (2464-17) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Позивачем прийнято рішення у зв'язку з несвоєчасним обчисленням сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 29 січня 2003 року по 31 грудня 2010 року.

За таких обставин правових підстав для відмови у задоволенні позову у судів не було.

Крім того, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оцінку правомірності вимоги позивача від 16 вересня 2011 року № Ф-2474 та рішення від 27 вересня 2011 року № 880, визначені суми боргу згідно яких є предметом стягнення в даній справі, надано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі № 2а-1011/12/1470 та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, якими відмовлено в задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 про скасування вимоги УПФ України від 16 вересня 2011 року № Ф-2474 та рішення від 27 вересня 2011 року № 880.

Зазначені обставини та норми матеріального права враховано судами попередніх інстанцій під час вирішення даного спору.

Рішення судів є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - без зміни.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.