333/1404/16-к Про хуліганство, скоєне особою, яка раніше була судима - 07.02.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ФедорцяВ.І. на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080040000639, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 03 червня 2008 року вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з випробувальним тривалістю 1 рік 6 місяців;

- 15 жовтня 2009 року вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 121, ст.ст. 69, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2008 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць. Звільнений з місць позбавлення волі 12 лютого 2013 року умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 6 місяців 12 днів;

- 27 травня 2015 року вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з випробувальним тривалістю 3 роки;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2015 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць. На підставі ст. 3 Закону України "Про амністію у 2016 році " звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 21 січня 2016 року приблизно о 17:00, не маючи грошових коштів, зайшов у приміщення магазину "Корзинка", який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рязанська, 13, з метою придбання алкогольних напоїв у борг, однак отримав від працівників магазину відмову. В цей момент у ОСОБА_2 виник прямий умисел на грубе порушення громадського порядку. Реалізуючи злочинний умисел, останній, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з мотивів явної неповаги до суспільства та хуліганських спонукань, діючи умисно, повторно, на ґрунті раніше спровокованого конфлікту з потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, демонструючи особливу зухвалість, яка виразилась у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставити себе іншим громадянам, проявляючи безсоромність, оголив свій статевий орган та почав демонструвати його і виражатись у бік потерпілих нецензурною лексикою, принижуючи їх честь та гідність. Після вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_2 зник з місця вчинення кримінального правопорушення.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2018 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 скасовано в частині його звільнення від покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році" (1810-19) . В іншій частині вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку апеляційного суду в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що рішення апеляційного суду про скасування вироку районного суду в частині звільнення ОСОБА_2 від покарання на підстав Закону України "Про амністію у 2016 році" (1810-19) є безпідставним і не ґрунтується на нормах закону.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України за обставин, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за цим законом у касаційній скарзі не оспорюються, а тому у касаційному порядку не переглядаються.

Доводи захисника щодо неправильного застосуванням апеляційним судом кримінального закону та відмову у застосуванні щодо ОСОБА_2 ст. 3 Закону України "Про амністію у 2016 році" є неспроможними.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження захисника про те, ОСОБА_2 не підпадає під заборону дії ст. 9 Закону України "Про амністію у 2016 році", оскільки діяння за які останній був засуджений у 2008 - 2009 роках були вчинені до вступу у дію нової редакції Закону України "Про застосування амністії" (392/96-ВР) від 01 січня 2012 року, яка містить заборону про застосування амністії щодо ОСОБА_2, а також про те, що нова редакція Закону України "Про застосування амністії" (392/96-ВР) усуває дію попередньої редакції.

Так, згідно п. "в" ст. 3 Закону України "Про застосування амністії" в редакції від 30 грудня 2006 року, чинної на час вчинення ОСОБА_2 злочинів, за які він був засуджений у 2008 - 2009 роках, амністія не застосовувалася до осіб, що мали судимості за вчинення умисних тяжких та особливо тяжких злочинів.

Така ж заборона у застосуванні амністії до вказаної категорії осіб була зазначена у новій редакції Закону України "Про застосування амністії" (392/96-ВР) від 01 січня 2012 року, а саме п. "в" ст. 4 вказаного Закону.

Тобто така норма закону щодо заборони у застосуванні амністії до осіб, що мали судимості за вчинення умисних тяжких та особливо тяжких злочинів зі змінами редакцій Закону змін не зазнавала.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про амністію у 2016 році" амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні". Статтею 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" встановлена заборона застосування амністії до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів.

Враховуючи, що ОСОБА_2 має дві не знятих та не погашених у встановленому законом порядку судимості, засуджений за вчинення тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК України, то висновок суду апеляційної інстанції про незаконність звільнення судом першої інстанції ОСОБА_2 від покарання за актом амністії є обґрунтованим і з ним погоджується і колегія суддів.

Вирок суду апеляційної інстанції належним чином обґрунтований, і є таким, що відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути провадження і постановити законні та обґрунтовані рішення, а також підстав для скасування вироку апеляційного суду, як зазначено у касаційній скарзі захисника, у провадженні не встановлено.