758/7679/16-к Про підробку довідок про відсутність судимості, та умисне використання підроблених довідок - 31.01.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2018 року в кримінальному провадженні № 12015100000000414 за обвинуваченням

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Подільського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного за ч. 4 ст. 358 КК України покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді та вичерпанням можливостей їх отримати.

Як установив місцевий суд, невстановлена слідством та судом особа, матеріали провадження щодо якої виділено в окреме провадження, в невстановленому місці та в невстановлений час, за допомогою комп'ютера та принтера виготовила довідки про відсутність судимості за № 103919 від 11 березня 2012 року та № 105299 від 05 грудня 2012 року, куди внесла завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, станом на 01 жовтня 2012 року та станом на 11 березня 2013 року до кримінальної відповідальності не притягується, засудженим (за кримінальними справами) не значиться та в розшуку не перебуває, після чого у графі "підпис" біля прізвища начальника управління інформаційно - аналітичного забезпечення ГУ МВС України в м. Києві "ОСОБА_3" поставила підпис, який скріпила завідомо підробленою печаткою ГУ МВС України в м. Києві.

В подальшому, завідомо підроблені довідки про відсутність судимості за № 105299 від 05 грудня 2012 року та за № 103919 від 11 березня 2012 року невстановлена слідством особа в невстановленому слідством місці та час передала ОСОБА_1

06 березня 2013 року ОСОБА_1 подав довідки про відсутність судимості за № 105299 від 05 грудня 2012 року та № 103919 від 11 березня 2012 року до конкурсної комісії Державної санітарно - епідеміологічної служби України за адресою: м. Київ, вул. Волоська,19/22, чим використав завідомо підроблені документи.

03 квітня 2013 року на засіданні конкурсної комісії Державної санітарно - епідеміологічної служби України щодо проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора ДУ "Київський міський лабораторний центр Держсанепідслужби" ОСОБА_1 було визнано переможцем конкурсу та призначено на посаду директора ДУ "Київський міський лабораторний центр Держсанепідслужби".

Наказом Голови Державної санітарно - епідеміологічної служби України за № 25-о від 04 квітня 2014 року на підставі письмової заяви ОСОБА_1 термін дії трудового контракту № 4 від 30 квітня 2013 року з директором ДУ "Київський міський лабораторний центр Держсанепідслужби" ОСОБА_1 було продовжено до 30 квітня 2017 року.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, що призвело до безпідставного закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вказує про те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК України, перевіряючи обставини провадження, не надав оцінку всім доказам та не навів мотивів визнання окремих доказів недопустимими, та, скасувавши вирок, не вказав, які саме статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення, що перешкодило суду прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора адвокат Васильняк Р. І. та ОСОБА_1 просять ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Васильняк Р.І. заперечували щодо задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Прокурор Пономарьова М. С. вважала касаційну скаргу обґрунтованою, просила її задовольнити, скасувати судове рішення і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанціїперевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати вирок і закрити кримінальне провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Приймаючи рішення про скасування обвинувального вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд апеляційної інстанції цих вимог закону не порушив.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Апеляційний суд, проаналізувавши докази, надані стороною обвинувачення в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у використанні завідомо підробленого документа, встановив, що місцевим судом не було здобуто жодного належного доказу, який би прямо чи непрямо підтверджував факт використання ОСОБА_1 завідомо підробленого документу, а саме довідок про відсутність судимості № 103919 та №105299.

Судом вірно зазначено, що висновок експерта № 20/тдд від 19 січня 2016 року, з якого вбачається, що підпис у довідках №103919 та №105299 виконаний не ОСОБА_3, не може бути використаний як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, оскільки вказаний висновок експерта підтверджує лише факт підробки довідок, а не їх використання.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що жоден з допитаних судом свідків не підтвердив того факту, що ОСОБА_1 при поданні документів на участь у конкурсі подавав дві довідки про відсутність судимості і що це були саме ті довідки, які визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Крім того, ні судом першої інстанції, ні стороною обвинувачення не були спростовані показання ОСОБА_1 про те, що була лише одна довідка про відсутність судимості, а не дві.

Доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

Докази винуватості ОСОБА_1, на які посилалась сторона обвинувачення, перевірені апеляційним судом та згідно зі статтями 86, 87, 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції про недопустимість доказів з огляду на положення статей 86, 87 КПК України та вважає, що у зв'язку із зазначеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Апеляційний суд з урахуванням доказів, досліджених та проаналізованих з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та необхідність закриття кримінального провадження щодо останнього.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у своїй касаційній скарзі, Судом не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування судового рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.