Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію по втраті годувальника із застосуванням середньої заробітної плати за роки, що передують призначенню пенсії,

ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила: визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області щодо призначення з 05.03.2015 року ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за 2007 рік в сумі 1197,91 грн.; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області призначити ОСОБА_3 пенсію по втраті годувальника, відповідно до ст. 36- 38, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за 2011-2013 роки - з 06.12.2014 року та виплачувати її в подальшому.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02.07.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Постановлено визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області щодо переведення ОСОБА_3 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з 05.03.2015 року; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області розглянути заяви ОСОБА_3 про призначення пенсії по втраті годувальника (разом з доданими до неї документами) від 18.11.2014 року та від 05.03.2015 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено, ОСОБА_3 перебуває на обліку у відповідача з 02.10.1997 року та отримує пенсію за вислугу років.

18 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернулась до управління пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника.

Листом №183/10/с-з від 12.12.2014 року відповідач повідомив ОСОБА_3, що до заяви про призначення пенсії по втраті годувальника не додано документ, який підтверджує факт перебування позивача на утриманні у годувальника.

26 лютого 2015 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, яке набрало законної сили 09.03.2015 року, встановлено факт перебування ОСОБА_3 на утриманні у її померлого чоловіка.

05 березня 2015 року ОСОБА_3 подала до управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області документи, необхідні для призначення пенсії по втраті годувальника (в тому числі рішення суду про встановлення факту перебування позивача на утриманні померлого годувальника).

Як вбачається з Листа УПФУ в м. Прилуках та Прилуцькому районі № 37/10/с-3 від 20.03.2015 року, з 05.03.2015 року позивача було переведено на пенсію по втраті годувальника. У листі також зазначено про зменшення розміру пенсії.

Із змісту вказаного листа вбачається, що для обчислення пенсії враховано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за 2007 рік.

Згідно з поясненнями відповідача, показник середньої заробітної плати саме за 2007 рік було застосовано у зв'язку з тим, що позивачу здійснено не призначення пенсії, а переведення з одного виду пенсії на інший, а тому застосовано той показних, який застосовувався при призначенні пенсії.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками відповідача, оскільки у даному випадку належало вирішити питання про призначення пенсії позивачу (по втраті годувальника), а не переведення з одного виду пенсії на інший. А тому, застосування показника середньої заробітної плати саме за 2007 рік, який застосовувався при призначенні першої пенсії (за вислугу років) є неправомірним.

Так, у частині першій статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ) передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) , однак позивачу було призначено іншу пенсію за іншим законом.

Так, позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року (1788-12) , який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

За таких обставин, відповідач безпідставно застосував у спірних правовідносинах переведення з одного виду пенсії на інший згідно з положеннями частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV та, відповідно, застосував показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року, 02.12.2015 року (справи № 21-612а14, № 193/1029/14-а).

У зв'язку з вищевикладеним колегія суддів вважає, що у даному випадку дії Управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області щодо переведення ОСОБА_3 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з 05.03.2015 року є протиправними, у зв'язку з чим суд обгрунтовано зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області розглянути заяви ОСОБА_3 про призначення пенсії по втраті годувальника (разом з доданими до неї документами) від 18.11.2014 року та від 05.03.2015 року.

Отже, наявні підстави для часткового задоволення позову.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 року у цій справі залишити без змін.

ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.