607/12331/16-к Про спричинення умисних легких тілесних ушкоджень - 29.01.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 серпня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016210010003476 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Заводське Чортківського району Тернопільськоїобласті, жителя м. Тернополя,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5 травня 2017 року,залишеним без змін 23 серпня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області, ОСОБА_1 визнано винуватим у спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень та засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.

Як установив суд, ОСОБА_1 близько 17:00 10 жовтня 2016 року в м. Тернополі на подвір'ї дошкільного навчального закладу № 27, під час конфлікту із колишньою дружиною ОСОБА_2, який виникнув на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно рукою завдав їй двох ударів по обличчю, чим спричинив легких тілесних ушкоджень у виді синця правої половини обличчя.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та закрити кримінальне провадження в зв'язку з відсутністю достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповноту та однобічність судового розгляду. Стверджує, що досудове розслідування здійснювалось не уповноваженим суб'єктом, а тому всі докази здобуті ним є недопустимими.

Вказує, що поза увагою судів обох інстанцій залишилось порушення права на захист, оскільки слідчий всупереч вимогам ст. 20 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) не роз'яснив йому права на кваліфіковану правову допомогу. Вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 290 КПК.

На думку засудженого, при перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника Горбуляка І. В. суд апеляційної інстанції належним чином усіх доводів скарги не перевірив, відповіді на них не надав і свої висновки в ухвалі належним чином не мотивував, унаслідок чого постановлене цим судом рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Позиція учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.

Інші учасники були належним чином повідомлені про час та місце касаційного розгляду і в судове засідання не прибули.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Отже, при касаційному перегляді судових рішень колегія суддів виходить із обставин кримінального провадження встановлених судами першої та апеляційної інстанції, і не перевіряє ці судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Згідно ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 є аналогічними доводам, наведеним у скарзі захисника Горбуляка І. В., що була предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який надавши відповіді на всі аргументи сторони захисту визнав правильними висновки суду першої інстанції у вироку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, навівши у своєму рішенні відповідні обґрунтування й мотиви, з яких він виходив.

Обґрунтовуючи свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення місцевий суд у вироку послався на послідовні показання потерпілої ОСОБА_2, які узгоджуються з іншими доказами, безпосередньо сприйнятими судом, зміст яких докладно наведено у згаданому рішенні, зокрема з показаннями засудженого ОСОБА_1 (щодо наявності конфлікту), свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, висновком експерта №1675 від 11 жовтня 2016 року (а. к. п. 42-43), протоколами проведення слідчого експерименту від 25 жовтня 2016 року (проведеними за участю потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - а. к. п. 61-73). Керуючись ст. 94 КПК, суд оцінив зібрані фактичні дані з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Перевіркою матеріалів провадження Судом не встановлено також і порушення права засудженого ОСОБА_1 на захист.

З протоколу роз'яснення права на захист від 29 жовтня 2016 року в матеріалах провадження вбачається, що таке право слідчим було ОСОБА_1 роз'яснено, після чого останній у протоколі власноручно зазначив, що послуг захисника не потребує.

Крім того, як видно з матеріалів провадження, після скерування обвинувального акта до суду між ОСОБА_1 та адвокатом Горбуляком І.В. 26 листопада 2016 року був укладений договір про надання правової допомоги. Останній, реалізовуючи надані йому права та повноваження брав активну участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій - допитував обвинуваченого, потерпілу, свідків, брав участь у дослідженні доказів, заявляв клопотання, користувався іншими процесуальними можливостями для відстоювання обраної позиції захисту в інтересах засудженого.

Доводи касаційної скарги засудженого про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні неналежним слідчим, якому було надано доручення на проведення слідства з порушенням передбаченої законом процедури, є аналогічними доводам апеляційної скарги захисника Горбуляка І. В., що були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та на які цей суд надав умотивовану відповідь з посиланням на конкретну норму процесуального права, визнавши їх безпідставними.

Викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи не ставлять під сумнів законність судових рішень і не містять обґрунтувань, які би свідчили про істотне порушення вимог статей 370, 374, 419 КПК.

При перевірці матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для скасування або зміни оскаржених вироку та ухвали, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441 та пунктом 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , Верховний Суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 серпня 2017 року щодо нього - без зміни.