127/27840/15-к Про відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням фізичного насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, скоєне за попередньою змовою із неповнолітнім - 24.01.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ВоронцовоїО.В. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 січня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020010005768, щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1засудженого за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту затримання - з 22 жовтня 2015 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ухвалено зарахувати у строк відбування покарання засудженим строк попереднього ув'язнення у цьому кримінальну провадженні з моменту затримання 22 жовтня 2015 року до набуття вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За цим же вироком засуджено ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - кожного за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі статей 75, 104 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки. Щодо них судові рішення в касаційному порядку не оскаржено.

Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 23 січня 2017 року залишив вирок без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 30 серпня 2015 року вступив у попередню змову з неповнолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням фізичного насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Приблизно о 23:40 неподалік будинку № 1 на вул. Фурманова у м. Вінниці названі особи, використовуючи чинник раптовості, завдали по декілька ударів руками та ногами по голові й тулубу ОСОБА_7, а ОСОБА_1 також кинув в останнього два камені, один з яких влучив у ліве плече потерпілого. Внаслідок цього останній припинив чинити опір і засуджені відкрито заволоділи належною потерпілому сумкою з його особистими речами. В результаті нападу ОСОБА_7 було заподіяно легких тілесних ушкоджень та завдано матеріальної шкоди на загальну суму 6267,10 грн.

Крім того, 31 серпня 2015 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою відкритого викрадення чужого майна підшукали особу жіночої статі, яку можна було би пограбувати без застосування насильства, та розподілили між собою ролі: ОСОБА_1 повинен був залишатися на місці, контролювати перехожих, допомогти та забезпечити безпечні умови для відходу спільників у разі виникнення перешкоди з боку громадян або ж появи правоохоронців, а ОСОБА_6 з ОСОБА_5 повинні були підбігти ззаду та зірвати ланцюжок з потерпілої. Приблизно о 14:50, діючи згідно з розробленим планом, ОСОБА_1 залишився на місці, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прослідкували за ОСОБА_8 ОСОБА_6 залишився неподалік центрального входу Управління державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області спостерігати за перехожими, а ОСОБА_5 наздогнав потерпілу ззаду і, схопивши рукою, зірвав з її шиї золотий ланцюжок із золотою підвіскою. Після цього ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 втекли з місця злочину й розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 2721,94 грн.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Воронцова О.В. ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у кримінальному провадженні та не звернув увагу на те, що докази, на які він послався у вироку, лише свідчать про факт наявності події злочинів, проте не доводять причетності ОСОБА_1 до їх вчинення. Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції не навів в ухвалі належних мотивів на спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, щодо недоведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Воронцова О.В. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити, захисники ПівнюкА.О. та Гайдамака С.В. щодо результатів розгляду скарги покладалися на розсуд суду.

Прокурор Дехтярук О.К. заперечила проти задоволення касаційної скарги та вказувала на необхідність залишення судових рішень без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 433 КПК визначено межі перегляду судом касаційної інстанції. Частиною 2 цієї норми передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, доводи в касаційній скарзі захисника Воронцової О.В. щодо необґрунтованості засудження ОСОБА_1 аналогічні доводам, на які вона та засуджений посилались у своїх апеляційних скаргах.

Спростовуючи доводи апеляційних скарг захисника та засудженого ОСОБА_1 про недоведеність винуватості останнього, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення. При цьому він не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження й дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_1

Погоджуючись із висновками місцевого суду, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується показаннями засуджених у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які детально показали про обставини кожного епізоду вчинених грабежів, пояснювали про роль та дії кожного під час пограбування; потерпілого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_8, в тому числі щодо дій ОСОБА_1, який був ініціатором обох злочинів, а в подальшому здавав викрадене майно у ломбарди. Суд обґрунтовано визнав ці показання засуджених достовірними та поклав їх в основу обвинувачення, оскільки вони є логічними, узгоджуються між собою та іншими доказами: довідками з ломбардів ПТ "Ломбард "Швидка допомога" та ПТ "Ломбард "Заставно-Кредитний Дім"; відеозаписом із камери спостереження, розташованої у приміщенні ПТ "Ломбард "Заставно-Кредитний Дім", та даними протоколу його огляду; показаннями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час проведення слідчих експериментів 07.12.2015; показаннями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, свідка ОСОБА_9; висновком судово-медичної експертизи про ступінь тяжкості, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_7; даними протоколу одночасного допиту ОСОБА_7 та ОСОБА_1 10.12.2015 року; даними, що містяться у протоколах огляду місць події, де було вчинено злочини, огляду вилучених предметів - викрадених у потерпілого речей; даними протоколів оглядів DVD-R-дисків, що містять відеозаписи з камер спостереження, а також сукупністю інших доказів.

Суд дослідив усі обставини, які могли мати значення для правильного вирішення справи, та дійшов висновку, що досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності переконливо свідчать про участь ОСОБА_1 у відкритому заволодінні чужим майном за викладених у вироку обставин.

На підставі досліджених доказів суд правильно встановив обставини вчинених ОСОБА_1злочинів та виклав їх у вироку. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_1дії. Вирок суду є законним, обґрунтованим і за своїм змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК. Призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином перевірив доводи, зазначені в поданих апеляційних скаргах, в тому числі скаргах засудженого ОСОБА_1 та захисника Воронцової О.В., і прийняв рішення, навівши докладні підстави в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які би впливали на обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанції у кримінальному провадженні допущено не було.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК (4651-17) та параграфом 3 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , Верховний Суд