Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 234/5605/17

провадження № 51-5808км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І. А.,

прокурора Пантєлєєвої А. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 23 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050390001863, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що згідно з ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) судимостей не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 12 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 310 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього виконання обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він на початку квітня 2016 року за місцем свого проживання (АДРЕСА_1) на городі незаконно вирощував рослини конопель в кількості не менше 327 кущів. 1 липня 2016 року в період з 9:00 до 11:00 під час проведення обшуку на території вказаного домоволодіння у господарських спорудах та будинках співробітники поліції у городі виявили та вилучили зазначену кількість конопель, які належать до рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, і обіг яких дозволяється для промислових цілей.

Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 310 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а в решті вирок суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в цьому суді. Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений вказує на те, що апеляційний суд всупереч вимогам ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374, ч. 2 ст. 420 КПК не вмотивував своїх висновків щодо неможливості його виправлення без відбування покарання на підставі ст. 75 КК та не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_1 на момент постановлення вироку має постійне місце роботи й проживання, міцні соціальні зв'язки, за місцем проживання відсутні скарги на його адресу, при цьому від вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, обтяжуючих обставин не встановлено. Крім того, скаржник зазначає про відсутність у провадженні будь-яких даних, які підтверджували б факт розповсюдження ним наркотичних засобів, - це на його думку, є обставиною, що значно зменшує суспільну небезпечність вчиненого злочину. Як стверджує засуджений, наркотичні засоби він вирощував для особистого вживання, оскільки хворіє на синдром залежності від вживання наркотичних речовин.

Крім того, засуджений у своїй скарзі просив здійснювати касаційний розгляд без його участі.

Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, подала на вказану скаргу письмові заперечення, в яких стверджує про безпідставність касаційних вимог засудженого та законність вироку апеляційного суду, наводячи відповідні аргументи.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор, яка взяла участь у судовому засіданні, заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого, просила вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає вирок апеляційного суду в межах касаційної скарги, в якій не заперечуються висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 310 КК, а також вид та розмір призначеного покарання.

Що ж стосується доводів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_1, про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погодившись із вироком місцевого суду, подав на нього апеляційну скаргу, в ній він вказував про неправильне застосування ст. 75 КК, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. За таких обставин прокурор просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення в частині призначеного покарання і ухвалити свій вирок, яким обрати засудженому покарання, що належить відбувати реально.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження у межах, встановлених ст. 404 КПК, та у порядку, визначеному ст. 405 КПК, дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням - скасуванню.

Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд у вироку зазначив, що рішення суду першої інстанції про призначення покарання ОСОБА_1 із застосуванням положень ст. 75 КК є необґрунтованим, оскільки воно було прийняте без врахування належним чином усіх даних про особу обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину, зокрема того, що останній вчинив умисний тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів та вирощував коноплю у кількості, яка значно перевищує установлений законом розмір необхідний для кваліфікації злочинного діяння за ч. 2 ст. 310 КК, а саме 327 кущів коноплі.

При цьому згаданий суд вказав, що висновок органу пробації, на який послався місцевий суд як на підставу для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК, носить рекомендаційний характер та не містить для суду ознак обов'язковості.

Вирішуючи питання про розмір покарання, яке слід призначити ОСОБА_1апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК,врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (є тяжким) та його суспільну небезпеку (вирощування коноплі в особливо великих розмірах), дані про особу винного (задовільно характеризується за місцем проживання, згідно зі ст. 89 КК не судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом синдром залежності від вживання наркотичних засобів), обставини, що пом'якшують покарання (щире каяття, визнання вини) та відсутність обставин, які його обтяжують. Також це й же суд зважив на відсутність в матеріалах кримінального провадження обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства і призначив останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 310 КК, яке є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Що стосується наведених засудженим у касаційній скарзі обставин (наявності постійного місця роботи та проживання, міцних соціальних зв'язків, відсутності скарг на його адресу за місцем проживання, того, що від вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, обтяжуючих обставин не встановлено, а також того, він вирощував наркотичних засобів для особистого вживання), то вони, з урахуванням вищевикладених підстав, не спростовують висновків апеляційного суду в частині призначеного покарання.

Інших переконливих аргументів для скасування вироку апеляційного суду, ОСОБА_1 у касаційній скарзі не навів.

Всупереч доводам засудженого, оскаржений вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим і повною мірою відповідає вимогам статей 370, п. 2 ч. 3 ст. 374, ч. 2 ст. 420 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування оспорюваного судового рішення, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

За таких обставин Верховний Суд підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 23 січня 2018 року щодо нього - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва М. В. Мазур Т. В. Матієк