391/729/15-к Про визнання особи невинуватою та її виправдання у зв'язку з недоведеністю скоєння нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України - 18.12.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015120000000094, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Камяний Міст Новоукраїнського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано в зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року, на підставі ч. 2 ст. 404 КПК України, резолютивну частину виправдувального вироку змінено та постановлено вважати ОСОБА_1 виправданим за ч. 3 ст. 368 КК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості та вичерпанням можливості їх отримання. В решті вирок суду залишено без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що в силу займаної ним з 27 липня 2012 року посади начальника відділу державної виконавчої служби Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області, будучи службовою особою, що постійно здійснює функції представника органу виконавчої влади та наділений організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями, 01 липня 2015 року о 11.00 год., шляхом вимагання неправомірної вигоди, за попередньою домовленістю з ОСОБА_3, отримав від останнього в своєму службовому кабінеті на вул. Калініна, 21 у смт. Компаніївка Компаніївського району Кіровоградської області, 15 000 грн. за вирішення питання щодо не проведення примусової реалізації житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, на які постановою державного виконавця ВДВС Компаніївського РУЮ від 08 листопада 2013 року накладено арешт.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування своїх вимог наводить доводи про те, що виправдувальний вирок ухвалено незаконним складом суду, оскільки справу розглянув інший суддя, ніж той, який був визначений в порядку ст. 35 КПК України. В зв'язку з перебуванням судді-доповідача на лікуванні, справу для розгляду було передано іншому судді, однак такої підстави не передбачено ст. 75 КПК України, яка визначає обставини, які виключають участь судді у кримінальному провадженні.

Прокурор не погоджується з оцінкою судом доказів та вважає, що вони здобуті у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду про їх недопустимість є безпідставними. Зазначає про неповноту судового розгляду. Вказує, що суд першої інстанції у вироку обмежився перерахуванням доказів без наведення їх аналізу, як того вимагає ст. 374 КПК України.

Наводить доводи про те, що апеляційний суд, всупереч вимогам статей 404, 419 КПК України, не провів судового слідства та не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги, необґрунтовано залишивши виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 без зміни та необґрунтовано, при цьому, змінивши підставу виправдання останнього. Вважає ухвалу суперечливою за своїм змістом.

Під час касаційного розгляду прокурор частково підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та вважала, що необхідно скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. При цьому, прокурор зазначила про безпідставність наведених у касаційній скарзі доводів про незаконний склад суду першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Виправданий ОСОБА_1 в запереченнях на касаційну скаргу навів доводи щодо її безпідставності та просив залишити оскаржувані відносно нього судові рішення без зміни.

Під час касаційного розгляду виправданий ОСОБА_1 та його захисник КушніровО.М., посилаючись на законність і обґрунтованість виправдання, просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Таким чином закон вимагає від суду проаналізувати усі доводи апеляційної скарги та дати на них мотивовані відповіді.

З огляду на ухвалу суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, ці вимоги кримінального процесуального закону належним чином не виконані.

Як убачається зі справи, не погоджуючись із постановленим виправдувальним вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій наводив доводи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Проте апеляційний суд, залишаючи скаргу без задоволення, в мотивувальній частині ухвали, виклав зміст вказаних доводів, однак належним чином їх не перевірив, переконливих мотивів для їх спростування не навів та не зазначив обґрунтованих підстав, через які залишив їх без задоволення.

При цьому, з метою повної та всебічної перевірки доводів апеляційної скарги, прокурор заявив клопотання про необхідність безпосереднього дослідження під час апеляційного розгляду всіх доказів у справі. Апеляційний суд, частково задовольнивши таке клопотання, обмежився лише дослідженням частини письмових доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження та, зазначивши в ухвалі свої висновки щодо безпідставності наведених прокурором доводів, в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України, змінив підставу виправдання ОСОБА_1 - не встановлення достатніх доказів для доведення його винуватості та вичерпання можливостей їх отримати.

Колегія суддів вважає, що виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК України), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих стороною обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.

Висновку про не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпання можливостей їх отримати, апеляційний суд міг дійти лише після безпосереднього дослідження всіх доказів, а не їх частини, як це було зроблено у даному випадку.

Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про формальний підхід до апеляційного розгляду скарги прокурора, оскільки наведені останнім обґрунтування не перевірив та відповідей, які б ґрунтувалися на вимогах кримінального процесуального закону на них не дав.

Враховуючи зазначене, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції, необхідно врахувати все наведене в постанові, ретельно перевірити викладені в апеляційній скарзі з доповненнями до неї прокурора доводи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам та постановити законне, обґрунтоване і умотивоване рішення.

При цьому, з огляду на безпідставність наведених у касаційній скарзі прокурора доводів про ухвалення виправдувального вироку незаконним складом суду, оскільки визначеного в порядку ст. 35 КПК України суддю - доповідача було замінено в зв'язку з його перебуванням на лікарняному на іншого, а також, зважаючи на викладену у скарзі вимогу прокурора до суду касаційної інстанції про скасування також виправдувального вироку суду першої інстанції, вона підлягає частковому задоволенню.