173/915/16-к Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень - 13.12.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Левітіна О.Ю. на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року вирок місцевого суду скасовано в частині вирішення цивільного позову.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 05 березня 2016 року приблизно в 17.00, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за адресою: АДРЕСА_2, взяв ніж та умисно наніс ОСОБА_3 один удар у спину, спричинивши останньому тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Левітін О.Ю., не погоджуючись із постановленими щодо ОСОБА_2 судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, дії підзахисного кваліфіковано неправильно, не взято до уваги показання свідка ОСОБА_4 Вказує на те, що ОСОБА_2 перебував у стані необхідної оборони, обумовленої неправомірними діями потерпілого, який спровокував конфлікт і від якого засуджений захищався. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив викладених у його апеляційній скарзі доводів і постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та просив залишити без зміни ухвалені щодо ОСОБА_5 судові рішення.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений ОСОБА_2 умисно спричинив потерпілому ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, від яких останній, помер, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4, даними, що містяться у протоколі огляду місця події, висновках експерта.

На думку колегії суддів,висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

З огляду на викладене, не знайшли свого підтвердження доводи захисника ЛевітінаО.Ю. про перебування ОСОБА_2 у момент інкримінованих дій у стані необхідної оборони, оскільки під час судового розгляду не було встановлено передбаченої ст. 36 КК України наявності такого суспільно небезпечного посягання в діях ОСОБА_3, яке вимагало заподіяння останньому смерті.

Таке рішення узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 24 листопада 2014 року (справа № 5-34кс14), про те, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність й допустимість.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також дані про його особу, тобто суд дотримався вимог статей 65- 67 КК України.

Крім того, доводи захисника Левітіна О.Ю., аналогічні наведеним у його касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи його апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх в цій частині необґрунтованими.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Левітіна О.Ю. залишити без задоволення, а вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.