760/9852/16-к Про замах на таємне викрадення чужого майна, скоєне умисно у торгівельній залі магазину , повторно, з корисливих мотивів - 13.12.2018 Прийняття

розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100090004966, щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Суми Сумської області,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), та виправданого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 2015 року та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК.

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 30 серпня 2017 рокузалишив без змін вирок щодо ОСОБА_1

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 28 квітня 2016 року приблизно о 12:00, перебуваючи у торгівельному залі магазину ДП "Адідас-Україна", розташованому на вул. Борщагівській,173/187 у м. Києві, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, будучи переконаним, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв з полиці кросівки, вартістю 1272 грн, зайшов з ними у примірочну, де зняв з них захисний код, і попрямував до виходу з магазину. Після цього ОСОБА_1, оминувши касу, не розрахувавшись за взуття, направився до виходу, але довести свій злочинний умисел на таємне викрадення майна не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий охоронцем магазину при виході.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненням прокурор виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування судових рішень відносно засудженого ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Прокурор посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на те, що суд необґрунтовано звільнив засудженого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання, яке призначено судом за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. Водночас стверджує про невідповідність такого покарання тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_1 через м'якість. Крім того, вказує на те, що апеляційний суд не дотримався вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) України), повною мірою не перевірив доводи, на які прокурор посилався в апеляційній скарзі, та необґрунтовано залишив скаргу без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК не оспорюються у касаційних скаргах.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме про те, що суд необгруновано застосував відносно ОСОБА_1 положення ст. 75 КК, оскільки покарання йому призначено за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, а, крім того, це призвело до обрання засудженому покарання, яке є явно несправедливим через м'якість, Верховний Суд вважає непереконливими з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК, який полягав у замаху на таємне викрадення кросівок вартістю 1272 грн. З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особи винного йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Крім того, установивши, що цей злочин ОСОБА_1 вчинив, не відбувши покарання за попереднім вироком, суд за правилами ч. 1, 4 ст. 71 КК та ч. 1 ст. 72 КК повністю приєднав невідбуте покарання за вироком Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 2015 року, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК це покарання є більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Таким чином, у цій частині суд діяв у точній відповідності до кримінального закону.

Не можна погодитись і з доводами прокурора про неможливість застосування положень ст. 75 КК при призначенні покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. Адже вище зазначена норма закону містить тільки одну заборону для її застосування - вчинення корупційного злочину. Також нею чітко визначено види покарання, при призначенні яких може бути застосовано звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. До них належить і позбавлення волі на строк не більше п'яти років, до якого засуджено ОСОБА_1 Немає заборони про застосування цієї норми одночасно зі ст. 71 КК і в інших нормах Кримінального кодексу (2341-14) .

Що стосується доводів прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, то вони також є неспроможними.

Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 7 КПК цей принцип віднесений до загальних засад кримінального провадження. Однією із складових верховенства права є принцип пропорційності, який має також застосовуватись і при вирішенні питання про відповідність злочину і покарання.

Суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні суд першої інстанцій, застосувавши положення ст. 75 КК, діяв відповідно до зазначених правових принципів. Адже призначення ОСОБА_1 покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, за замах на крадіжку однієї пари кросівок було б явно несправедливим внаслідок суворості та таким, що не відповідає принципу пропорційності. За таких обставин, Суд погоджується з рішенням апеляційного суду про необхідність залишити вирок відносно ОСОБА_1 без змін.

При розгляді кримінального провадження апеляційний суд навів у своєму рішенні суть доводів апеляційної скарги прокурора, ретельно їх перевірив, проаналізував і дав переконливу відповідь на кожен із них. При цьому навів ґрунтовні мотиви прийнятого рішення, спростувавши твердження сторони обвинувачення щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судових рішень відносно ОСОБА_1, про що йдеться в касаційній скарзі прокурора, перевіркою кримінального провадження не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК (4651-17) та параграфом 3 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , Верховний Суд

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.