176/913/16-к Про умисне заподіяння смерті потерпілому з корисливих мотивів та заволодіння належним останньому автомобілем, скоєне за попередньою змовою двома особами - 11.12.2018 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Стадніченка В.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1), раніше судимого 04 вересня 2015 року вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді арешту на строк 5 місяців,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК;

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2), раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року, ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено: за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК, ст. 72 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2015 року, більш суворим за даним вироком і остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_3 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 28 серпня 2015 року по 02 серпня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цим же вироком ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено: за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 28 серпня 2015 року по 02 серпня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 52 174,90 грн та 100 000 грн, відповідно.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави 797,94 грн в рахунок відшкодування витрат на залучення експерта.

Вирішено питання речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду, 27 серпня 2015 року, у період з 18:00 до18:45, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території дачного масиву "Водобуд", який розташований в м. Жовті Води Дніпропетровської області, з метою заподіяння смерті ОСОБА_5 з корисливих мотивів та заволодіння належним йому автомобілем марки "ВАЗ 2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, дочекавшись коли потерпілий на автомобілі виїжджатиме з двору, ОСОБА_3, нібито від наїзду автомобілю впав, під задню частину автомобіля, змусивши ОСОБА_5 вийти зі свого автомобіля. У цей час ОСОБА_2, виконуючи відведену йому роль, дотримуючись розробленого плану, підбіг впритул до потерпілого та з метою умисного протиправного заподіяння смерті, із значною силою завдав ОСОБА_5 заздалегідь заготовленим ним ножем одного удару в ліву половину передньої поверхні грудної клітки, а коли потерпілий перехопив лезо цього ножа, ОСОБА_2, долаючи його опір, лезом цього ножа умисно ще двічі порізав підборіддя потерпілому ОСОБА_5 Після чого ОСОБА_5 відламав лезо від ножа та з метою врятування своє життя побіг у двір своєї дачної ділянки, де за допомогою мобільного телефону намагався викликати допомогу. Проте, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, ОСОБА_3 наздогнав потерпілого та умисно завдав удару йому в обличчя, збивши останнього з ніг.

Одразу ж після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відшукавши у багажнику автомобіля потерпілого штикову лопату та металевий ломик, ОСОБА_3 із значною силою, ребром металевої частини штикової лопати завдав ОСОБА_5 декілька ударів у шию та по голові, а ОСОБА_2 із значною силою, завдав потерпілому множинних ударів металевим ломиком, кулаками і ногами у шию, тим самим, заподіявши смерть потерпілому ОСОБА_5

Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, з метою приховати вчинений злочин, викинули знаряддя злочину - штикову лопату та металевий ломик у річку Жовта на масиві "Водобуд" у м. Жовті Води, а приблизно о 20:15 цього ж дня, повернулись до місця вчинення злочину, загрузили труп потерпілого у багажник автомобіля останнього та незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, на якомупід керуванням ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втекли, до моменту коли о 23:00 вони були затримані співробітникамиправоохоронних органів.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 27 квітня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 змінив в частині порядку стягнення процесуальних витрат. Постановив стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 398,97 грн у рахунок витрат на залучення експерта та з ОСОБА_2стягнути на користь держави 398,97 грн у рахунок витрат на залучення експерта. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 02 серпня 2016 року по 27 квітня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_3 в касаційному порядку не оскаржуються.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Стадніченко В.Ю. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв'язку з неповнотою та однобічністю судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотними порушеннями кримінального процесуального закону та суворістю призначеного покарання. Вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 не доведена, а висновок суду ґрунтується на припущеннях. Стверджує, що дії засудженого ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК, оскільки смерть потерпілого настала через певний проміжок часу. Вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_2 суд не врахував його щирого каяття, сімейного стану, а також намірів відшкодовувати завдану шкоду.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Стадніченко В.Ю. підтримав касаційну скаргу і просив судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор в судовому засіданні просив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_2 без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши всіх учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За змістом статтей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК (4651-17) . Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За вимогами ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких її визнано необґрунтованою.

Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Наведених вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_2, захисники Бондаренко Є.В. та Ліненко О.А.,не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подали апеляційні скарги, в яких, із наведенням відповідних обґрунтувань, просили його скасувати.

При цьому захисник Бондаренко Є.В. та засуджений ОСОБА_2 наголошували на тому, що висновок суду про доведеність винуватості останнього ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах отриманих внаслідок істотного порушення прав людини і основоположних свобод. Зазначали про відсутність доказів, що прямо вказують на його причетність до вчинення злочину у співучасті з ОСОБА_3 та доказів на підтвердження умислу на вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів. Вважали неправильною юридичну оцінку дій засуджених з урахуванням проміжку часу, що минув з моменту завдання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень до настання його смерті.

Також, в апеляційній скарзі захисник Ліненко О.А., посилаючись на дані висновків судово-медичних експертиз й протоколу огляду трупа ОСОБА_5, стверджував про відсутність умислу в ОСОБА_3 на вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів та наполягав на необхідності кваліфікації дій його підзахисного за ч. 2 ст. 121 КК.

Втім, залишаючи без задоволення апеляційні скарги сторони захисту, усупереч вимогам ст. 419 КПК, апеляційний суд належним чином не мотивував своєї ухвали, не навів обґрунтованого аналізу доводів, викладених у скаргах, не співставив наявним у провадженні доказам, не надав відповідей на доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження та стосовно неповноти судового розгляду, а також неповного з'ясування обставин, які мали істотне значення для ухвалення законного рішення і могли вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість засуджених ОСОБА_3та ОСОБА_2, а також правильність кваліфікації дій останніх.

Крім того, в ухвалі апеляційний суд не виклав належного мотивування власних висновків про доведеність обвинувачення, які би ґрунтувалися на аналізі доводів апеляційних скарг, їх співставленні з висновками суду першої інстанції та зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Також поза увагою апеляційного суду залишилися доводи засудженого ОСОБА_2 про порушення його права на захист під час досудового розслідування та здобуття доказів у кримінальному провадженні внаслідок застосування до нього незаконних методів слідства.

Залишаючи апеляційні скарги сторони захисту без задоволення, апеляційний суд у своєму рішенні достатніх підстав, через які визнав їх необґрунтованими, також не вказав.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Таким чином, ухвала апеляційного суду є необґрунтованою і невмотивованою, тому вона на підставах, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. А відтак, зважаючи на доводи та вимогу захисника у касаційній скарзі, її необхідно частково задовольнити.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду апеляційної інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону проаналізувати та оцінити докази у кримінальному провадженні з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв'язку, дати їм власну оцінку,перевірити доводи щодо порушення права засудженого на захист та застосування недозволених методів розслідування щодо ОСОБА_2 й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 КПК.