Суддя Вищого адміністративного суду України Рецебуринський Ю.Й. перевіривши касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Ягодинської митниці Міндоходів України (правонаступник - Волинська митниця Державної фіскальної служби) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби, в порядку, передбаченому частиною третьою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, було залишено без руху та надано термін для усунення виявлених в ній недоліків.

Волинська митниця Державної фіскальної служби надіслала та клопотання про відстрочення сплати судового збору, у якому скаржник посилається на те, що бюджетні призначення на квітень згідно плану асигнувань загального фонду бюджету на 2016 рік ще не відкрито.

Вказане клопотання скаржника є необґрунтованим, враховуючи наступне.

Частиною першою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від такої сплати.

Наведені в клопотанні відповідача доводи не свідчать про такий майновий стан Волинської митниці Державної фіскальної служби, за якого воно позбавлене можливості сплатити судовий збір і не є підставою для відстрочення його сплати.

За правилами частин першої та третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення її без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Таким чином, зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року недоліки заявником не усунуті, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні клопотання Волинської митниці Державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Повернути касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Ягодинської митниці Міндоходів України (правонаступник - Волинська митниця Державної фіскальної служби) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.