205/7536/13-к Про грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинне нецензурне висловлювання на адресу осіб і погрожування їм фізичною розправою, а також умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень з хуліганських мотивів - 05.12.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року у кримінальному провадженні № 12013040690001288 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимостей не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді обмеження волі строк 3 роки й на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК покладено на нього обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання, повідомляти цьому органу про зміну місця проживання.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 5 травня 2016 року указаний вирок скасував і закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, та у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, задовольнивши касаційні скарги прокурорів, 21 березня 2017 року вищезазначену ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд ухвалою від 17 серпня 2017 року вирок залишив без зміни.

За цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 лютого 2013 року близько 14:00 у стані алкогольного сп'яніння у приміщенні автомийки на АДРЕСА_2, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та з хуліганських мотивів безпричинно нецензурно висловлювався на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 й погрожував їм фізичною розправою.

Після чого ОСОБА_4, якому належить указана автомийка, зробив зауваження ОСОБА_1, у відповідь на, що він, продовжуючи порушувати громадський порядок, проявляючи особливу зухвалість, завдав ОСОБА_4 удару рукою по потилиці, заподіявши легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця в потиличній ділянці.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений не погоджується з рішенням апеляційного суду про залишення вироку місцевого суду без зміни, вказуючи на те, що його прийнято без належної оцінки всієї сукупності доказів та з порушенням принципу безпосередності їх дослідження, оскільки в суді апеляційної інстанції не допитувалися ні свідки, ні експерт; а також не було дотримано положення ст. 439 КПК про ретельну перевірку викладених в попередній ухвалі суду касаційної інстанції вказівок. При цьому, засуджений, посилаючись на безпідставність висновку апеляційного суду про його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, просить скасувати зазначене рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, колегія суддів касаційного суду вважає висновки суду обох інстанцій щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_1 за вчинення хуліганських дій 27 лютого 2013 року в приміщенні вищевказаної автомийки за обставин, викладених у вироку, законними та належним чином умотивованими.

Зокрема, суд першої інстанції відповідно до вимог закону дослідив в умовах відкритого, гласного та змагального судового розгляду: показання потерпілого ОСОБА_4 про факт перебування ОСОБА_1 у приміщенні вказаної автомийки, його нецензурні висловлювання, погрози фізичною розправою та завдання удару потерпілому кулаком по голові; показання свідків-очевидців ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтвердили нецензурне висловлювання ОСОБА_1 у приміщенні автомийки, його провокацію бійки та завдання удару ОСОБА_4; також суд надав оцінку й висновку судово-медичної експертизи про заподіяння ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця в потиличній ділянці.

Твердження у касаційній скарзі засудженого про недостовірність показань свідка ОСОБА_3 з огляду на його фінансову залежність від потерпілого ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки не підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Як і відсутні у ньому об'єктивні дані, встановлені у відповідному процесуальному документі, про фальсифікацію матеріалів справи про адміністративне правопорушення за злісну непокору ОСОБА_1 27 лютого 2013 року під час його затримання працівниками поліції, на що посилається засуджений у касаційній скарзі.

Що ж стосується доводів засудженого про недопустимість висновку судово-медичної експертизи, оскільки він ґрунтується на даних амбулаторної карти потерпілого без номера та найменування лікарського закладу, то вони спростовуються даними змісту самого висновку експерта, в якому вказується, що при його складанні було використано медичну документацію - тобто не лише вказану амбулаторну карту, а й медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_4 з 16 міської лікарні.

За таких обставин суд апеляційної інстанції в ухвалі від 17 серпня 2017 року правомірно визнав наведені та інші докази у цьому кримінальному провадженні достовірними, допустимими, а їх сукупність - достатньою для визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК. Порушень положень ст. 439 КПК про урахування вказівок касаційного суду, викладених в ухвалі від 21 березня 2017 року, щодо ретельної перевірки доводів апеляційних скарг засудженого та прокурора, не встановлено.

Та обставина, що при повторному апеляційному розгляді не допитувалися свідки та експерт, не є свідченням порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону, на яке вказує засуджений у касаційній скарзі.

Так, згідно з даними аудіозапису судового засідання від 17 серпня 2017 року в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заявляв клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи, про виклик потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також про витребування амбулаторної картки потерпілого, у задоволенні яких колегія суддів відмовила, оскільки було встановлено, що аналогічні за змістом клопотання ОСОБА_1, окрім клопотання про призначення повторної експертизи, вирішувалися судом першої інстанції. Однак при апеляційному перегляді ОСОБА_1 не навів суду переконливих доводів стосовно необхідності повторного дослідження доказів у взаємозв'язку з вимогами ч. 3 ст. 404 КПК, відповідно до яких воно здійснюється за умови, що докази досліджено судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

З урахуванням того, що порушення кримінального процесуального закону, на які посилається засуджений у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, вона не підлягає задоволенню.