222/934/16-к Про ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт - 27.11.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Володарського районного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 січня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040410000176, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м.Маріуполя Донецької області, раніше судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 389 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини.

За вироком Володарського районного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 389 КК до покарання у виді арешту на строк 1 місяць.

На підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків ОСОБА_1 до покарання призначеного цим вироком, частково приєднано покарання, призначене вироком Володарського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2014 року у виді 5 днів арешту, та остаточно призначено покарання у виді арешту на строк 1 місяць 5 днів.

Строк відбування покарання визначено рахувати з моменту затримання.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за таких обставин.

ОСОБА_1, яку було засуджено вироком Володарського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2014 року за частиною 2 статті125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 240 год., 05 січня 2015 року взято на облік до Володарського МВ КВІ КДПтСУ в Донецькій області.

22 грудня 2014 року та 02 квітня 2015 року ОСОБА_1 роз'яснено порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт, наслідки їх порушення, попереджено про кримінальну відповідальність за частиною 2 статті 389 КК, вручено направлення для відбування призначеного покарання до Тополинської сільської ради Володарського району Донецької області.

Однак засуджена, діючи умисно, будучи обізнаною про призначене їй покарання та ознайомленою Володарським РВ КВІ УДПтСУ в Донецькій області з умовами та порядком його відбування, до відбування покарання не приступила.

19 січня та 05 травня 2015 року ОСОБА_1 винесено письмові попередження за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, а 02 квітня 2015 року засуджена відмовилася отримати направлення для відбування покарання на території Тополинської сільської ради Володарського району Донецької області, посилаючись на проходження лікування. Проте документів, які б підтверджували цей факт чи наявність у засудженої захворювань, що перешкоджали б виконанню громадських робіт, вона не надала.

18 травня 2015 року з Тополинської сільської ради Володарського району Донецької області надійшла інформація про те, що ОСОБА_1 не приступила до відбування покарання.

Тим самим ОСОБА_1 ухилилася від виконання громадських робіт, а саме в період з 23 грудня 2014 року по 13 квітня 2016 року не відбула жодної години

громадських робіт, призначених вироком суду, без поважних на те причин.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 січня 2018 року вирок Володарського районного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 змінено.

Визначив ОСОБА_1 вважати засудженою за частиною 2 статті 389 КК до покарання у виді арешту на строк 1 місяць.

На підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків ОСОБА_1 до покарання призначеного за вироком Володарського районного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року, повністю приєднано покарання, призначене за вироком Володарського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2014 року у виді громадських робіт на строк 240 год., що в перерахунку відповідно до статті72 КК становить 5 днів арешту.

Зараховано ОСОБА_1 в строк відбуття покарання, повністю відбуте покарання за вироком Володарського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2014 року у виді громадських робіт на строк 240 годин що в перерахунку, відповідно до статті 72 КК, складає 5 днів арешту, і до відбуття остаточно призначено покарання у виді арешту на строк 1 місяць.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити судові рішення. Виключити з резолютивної частини вироку районного суду та ухвали апеляційного суду посилання на статтю 71 КК при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що згідно з повідомленням Приморського РВ КВІ м. Маріуполя УДПтСУ в Донецькій області від 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 знято з обліку кримінально-виконавчої інспекції 7 жовтня 2016 року у зв'язку із відбуттям покарання в повному обсязі за вироком Володарського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2014 року.

Так, обґрунтовуючи свої доводи, прокурор вказує, що суди не повинні були при призначенні покарання застосовувати статтю 71 КК, оскільки до постановлення вироку ОСОБА_1 відбула покарання за попереднім вироком.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу прокурора та посилаючись на порушення судом апеляційної

інстанції статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), просила призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду.

Як убачається з касаційної скарги прокурора, він не оскаржує встановлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення, а також винуватості особи та кваліфікацію її дій за вказаним обвинуваченням. Однак вказує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і просить виключити статтю 71 КК при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання. Проте з такою позицією не погоджується колегія суддів з огляду на нижченаведене.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок районного суду за апеляційною скаргою захисника, змінив його в частині призначеного покарання.

При цьому застосував при призначенні покарання вимоги статті 71 КК, вказавши, що, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як встановлено вироком суду, ОСОБА_1 з 23 грудня 2014 року по 13 квітня 2016 року ухилялася від відбування призначеного покарання за вироком Володарського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2014 року у виді громадських робіт, тобто не відбула жодної години громадських робіт, без поважних причин.

Однак, 7 жовтня 2016 року у зв'язку з відбуттям покарання в повному обсязі за вироком Володарського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2014 року ОСОБА_1 знято з обліку кримінально-виконавчої інспекції.

Тобто ОСОБА_1, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, вчинила злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, що вказує на необхідність застосування статті 71 КК при призначенні покарання.

Вимоги прокурора про необхідність змінити судові рішення є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції при призначенні покарання правильно застосував вимоги статті 71 КК та призначив покарання, яке не вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

Вирок Володарського районного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 січня 2018 року, щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.