761/32988/14-к Про замах на повторне таємне викрадення чужого майна, скоєне особою, перебуваючи в торгівельному залі аптеки - 08.11.2018 Прийняття

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Луганська, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який проживає на АДРЕСА_2, раніше судимого за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року за ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 - Марфіна В.В. на вирок Апеляційного суду міста Києва від 4 жовтня 2017 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та покладено обов'язки, передбачені пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК.

Відповідно до ст. 71 КК з урахуванням положень ч. 3 ст. 72 КК призначене ОСОБА_2 покарання за цим вироком та покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ухвалено виконувати самостійно.

Прийнято рішення щодо речового доказу.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи судимим за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК, 22 вересня 2014 року близько 21:15, перебуваючи у приміщенні аптеки "Велика Аптека" в ТЦ "Універмаг Україна" на площі Перемоги, 3 у м. Києві, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно.

З цією метою ОСОБА_2 підійшов до полиці з товарами та, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв продукцію фірми "Віши" на загальну суму 1533 грн, яку сховав у сумку, та прослідував до виходу. Проте довести свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_2 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки його дії були помічені та припинені співробітниками охорони - біля виходу з магазину ОСОБА_2 був затриманий, а викрадене майно у нього вилучене.

За вироком Апеляційного суду міста Києва від 4 жовтня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 скасовано в частині призначеного йому покарання і ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Відповідно до ст. 71 КК з урахуванням положень ч. 3 ст. 72 цього Кодексу ОСОБА_2 визначено покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 2 роки, призначене за цим вироком, та штраф на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, призначений за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року, які ухвалено виконувати самостійно.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 змінити: призначити йому покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки; відповідно до ст. 71 КК за умови повного відбуття покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 2 роки; на підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, поклавши на нього обов'язки у відповідності до пунктів 2-4 ч. 1 ст. 76 КК.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи та постановлення вироку:

- неналежним чином врахував ступінь суспільної небезпеки, тяжкість вчиненого злочину та особу винного, який під час досудового розслідування та в суді повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем роботи, під час допиту зазначив, що повторно вчинив злочин у зв'язку з фактичним утриманням на той час тяжко хворої матері (на час винесення рішення Апеляційного суду м. Києва померла), якій терміново потрібні були грошові кошти на лікування, а їх у засудженого не було;

- не врахував, що ОСОБА_2 сплатив штраф, призначений йому як основний вид покарання відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року.

Позиції учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.

У судовому засіданні:

- захисник підтримав касаційну скаргу, уточнивши свої вимоги в частині незастосування стосовно підзахисного положень, передбачених ст. 71 КК;

- прокурор з урахуванням уточнень, зазначених захисником, вважав, що касаційна скарга останнього підлягає частковому задоволенню.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 врахував позитивну характеристику, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання. Разом з цим суд врахував ступінь тяжкості злочину, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію злочину, а також те, що ОСОБА_2 раніше притягався до кримінальної відповідальності.

Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 врахував обставини кримінального провадження, мотиви призначення покарання, зазначені у вироку суду першої інстанції, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, та погодився з видом та розміром призначеного ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК.

За таких обставин наведені в касаційній скарзі захисника засудженого ОСОБА_2 доводи про те, що суд неналежним чином врахував ступінь суспільної небезпеки, тяжкість вчиненого злочину та особу винного, який під час досудового розслідування та в суді повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем роботи, під час допиту зазначив, що повторно вчинив злочин у зв'язку з фактичним утриманням на той час тяжко хворої матері, не заслуговують на увагу.

На думку Суду, з урахуванням обставин кримінального провадження, тяжкості вчиненого злочину та вчинення злочину через чотири дні після ухвалення судом щодо ОСОБА_2 вироку за ч. 1 ст. 186 КК, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, призначене ОСОБА_2 покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Також з урахуванням зазначених обставин відсутні обґрунтовані підстави для висновку про те, що виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання, у зв'язку з чим вимоги захисника щодо застосування стосовно ОСОБА_2 положень, передбачених ст. 75 КК, не підлягають задоволенню.

При цьому доводи, зазначені у касаційній скарзі захисника щодо призначення засудженому більш м'якого покарання, не є слушними, оскільки захисник просить призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, яке саме і призначив апеляційний суд за вчинений ОСОБА_2 злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК.

Разом з тим заслуговують на увагу доводи касаційної скарги захисника щодо безпідставного застосування судом апеляційної інстанції положень, передбачених ст. 71 КК.

Так, згідно зі ст. 71 КК якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З повідомлення Шевченківського районного суду м. Києва і наявної у матеріалах кримінального провадження копії квитанції від 19 січня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 сплатив штраф, призначений йому за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року, а тому підстав для приєднання йому цього покарання до покарання, призначеного за вироком Апеляційного суду міста Києва від 4 жовтня 2017 року, немає.

Проте, призначаючи засудженому покарання за сукупністю вироків з урахуванням того, що на день ухвалення вироку - 4 жовтня 2017 року він повністю відбув покарання, призначене йому за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2014 року та сплатив 19 січня 2015 року штраф у розмірі 850 грн, апеляційний суд застосував норму закону, яка не підлягає застосуванню, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 та п. 2 ч. 1 ст. 438 КК є підставою для зміни вироку і виключення з мотивувальної і резолютивної частин вироку посилання на призначення остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, у зв'язку з чим касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 369, 413, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 Перехідних положень цього Кодексу, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - Марфіна В.В. задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду міста Києва від 4 жовтня 2017 року змінити в частині призначення покарання ОСОБА_2, виключивши з мотивувальної і резолютивної частин вироку посилання на визначення ОСОБА_2 остаточного покарання за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК, та вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.